Якщо б я провела опитування щодо найбільш популярних тем для перегляду в Інтернеті, я впевнена, що до списку обов'язково потрапили б коти! До того ж, на перших місцях.
Чи ви колись задумувались про це? Чому саме кішки так завоювали нашу увагу та медіапростір?
Очевидно, про це задумалася Джессіка Галл Майрік, доцентка медіашколи Університету Індіани. Джессіка провела опитування серед 6827 осіб у Facebook і виявила, що після перегляду відео респонденти почувалися значно щасливішими та відчували менше негативних емоцій, таких як тривога, смуток і провина.
Ще з давніх часів коти та кішки змогли завоювати наші серця. Відомо, що їм поклонялися у давньому Єгипті. У Тибеті та Скандинавії також помітний слід кішок у культурі і міфології, як і в багатьох інших давніх народів. Ба більше, навіть в українській культурі є чимало згадок про цих пухнастих створінь.
Чи пам'ятаєте ви чудовий анімаційний фільм «Котик та Півник» 1991 року української анімації? Адже він базується на однойменній народній казці!
Інші приклади можна знайти в таких казках, як «Пан Коцький», «Вовк, пес і кіт», «Кіт, цап та баран», «Хитрий кіт та миші», «Котик», «Кіт і собака» (Народна казка Поділля), «Три брати і кішка», «Як кіт та лис ходили чоботи купувати», «Свиня, ведмідь, лисиця та кіт».
Котів здавна зображували на фресках і картинах. Здається, ніби вони завжди були невід'ємною частиною нашого життя.
В окремих країнах, у середньовіччі, котів навіть вважали нечистою силою. А звідки ж ці забобони? Я вважаю, що причина в тому, що ці тварини протягом тривалого часу демонстрували нам якості, котрі важко було пояснити раціонально з точки зору тодішнього світогляду. Усі, хто колись мав за улюбленця котика, мабуть, помітили, що цей загадковий пухнастик вміщує в собі абсолютно несумісні якості. Такий собі оксюморон від природи.
Останнім часом побутує думка, що Імператор Уда, який правив у Японії в IX столітті, дуже похвально відгукувався про свого кота в особистих записах. Ви могли натрапити на ці записи в Інтернеті. Ось приблизний переклад:
«Маючи вільну хвилину, хочу висловити свою радість з приводу кота. Він прибув на кораблі як дар покійному імператору, отриманий з рук Мінамото-но Куваші. Колір шерсті неперевершений. Ніхто не міг знайти слів, щоб описати його, хоча хтось сказав, що він нагадує найглибші чорнила. Він має особливу ауру, подібну до Канно. … Я прикріпив стрічку на його шиї, але вона не затрималася надовго. … Коли він лягає, то згортається в коло, як монета. Не видно його лап. Він схожий на круглий нефритовий диск. Коли він стоїть, його крик виражає глибоку самотність, як чорний дракон, що пливе над хмарами. За своєю природою він любить полювати на птахів. Він опускає голову і ворушить хвостом… Його колір дозволяє йому зникати вночі. Я переконаний, що він перевершує всіх інших котів».
Проте я не знайшла вагомих аргументів на користь того, щоб вважати цей текст автентичним. Тому розглянемо інший запис щодо котиків.
Наприклад, японський письменник Кі но Цураюкі у 947 році в творі під назвою "Сьонінкен" описує кота і те, як його поведінка впливала на життя сім'ї, таким чином: "Кіт був постійним супутником мого дому, його лагідність та вільний дух приносили спокій, але й одночасно наповнювали день новими несподіванками. Коли він підходив і дивився на мене своїми глибокими очима, здавалося, що це маленьке створіння розуміє більше, ніж можна уявити."
У деяких племенах Південної Африки, таких як зулу, коти також мали свій культурний статус. Вони вважалися символом чистоти, оскільки допомагали контролювати популяцію гризунів. Такий самий слід ми бачимо й у решті культур, від Китаю до Америки.
Отже, чесноти котів, що продовжують цінуватися поколіннями, — це полювання на гризунів, лагідність, свобода, грація та багато іншого.
Але що ж саме зараз змушує нас годинами переглядати відео та фото котиків, що зробило їх соціальним феноменом аж від давності і до нашого часу? Адже навіть за роки селекції коти не надто змінилися. Лише порівняйте вовків (від яких, прийнято вважати, походять собаки), оригінальні вимоги до порід та сучасні.
Можливо, я помиляюся, але навіть незважаючи на різноманіття котячих порід, вони не настільки відійшли від базової будови, як собаки та інші тварини.
Що ж нас в них приваблює?
Міркуючи над цим питанням, одного разу я натрапила на кумедну ідею: коти підсвідомо нагадують людських немовлят! Лише задумайтеся над цим: подібний (до немовляти) розмір, великі очі, тоненький голос… Бонусом, коти приємні на дотик (м'які і пухнасті), тепліші, прикольно вібрують, не потребують так багато уваги. І головне, якщо ти впустиш випадково з рук кота – він приземлиться на чотири лапи, з найбільшою ймовірністю… а от якщо впустиш з рук маля… упс!)
Яка б не була справжня причина, чи то звичка з давнини – генетична пам'ять, чи то особисті вподобання, ми все ще піклуємося про наших улюбленців, як і здавна, даючи, при цьому, їм багато свободи волі. А може, й справді є щось містичне в цих звірятах. Як кажуть деякі езотерики, кішки здатні мандрувати між вимірами та бачити надприродне. Інші вважають, що ці тварини взагалі не з цієї планети і виконують тут важливу духовну місію.
Можливо, колись ми зрозуміємо їх краще. А може, вони назавжди залишаться для нас загадкою. Як би там не було, можна вважати цей пост нагадуванням погодувати чи попестити свого любого котика, адже, незважаючи на їхні виключні здібності, ми несемо відповідальність за тих улюбленців, котрих запросили стати частиною нашої сім'ї.
Не лише котики, але й інші тварини є невід'ємною частиною нашого життя. Схоже, що ми вже навчилися поважати їх і цінувати їхню неповторну особистість. Це свідчить про певний розвиток, який пройшло людство з моменту свого зародження, і може служити доказом особистісного зростання людини. Але лише в тому випадку, якщо ми своє ставлення до тварин щиро усвідомлюємо, а не лише копіюємо мейнстрімні паттерни поведінки.
Хотілося б вірити, що ми допомагаємо тваринам розвиватися в сенсі свідомості і духовного зростання так само, як і вони допомагають нам. Адже особливо кішки витратили на це не одну тисячу років. Тож чому б нам не віддячити їм хоч би найменшим, що ми можемо? Подбаймо про своїх тварин на матеріальному рівні. А також про тих, хто опинився в складних обставинах, враховуючи триваючу війну.
Я вважаю, що нам всім варто бути відповідальними і дбати про тих, хто потребує нашої турботи. Як сказала Джейн Гудолл: "Тварини — це не лише істоти, яким ми можемо допомогти; вони є частиною нашого світу, з яким ми повинні жити в гармонії."
