Градієнт сходу розповзався по верхньому краю панельної будови. Ще коли голова не відсвіжилась від мозкових інтерпретацій подій, яким навряд чи судиться статись і які ми забуваємо за декілька секунд після пробудження, задивлятись на вибрики січневих світанків – суцільне задоволення, зокрема для очей, котрим треба споживати подібні картини, подібні риси довколишнього, коли нічого яскравого довкола не передбачається.
За подібне і хочеться любити ранки, хай і короткочасні.
- І вже зайшло назад. Зникло. Випарувалось. Знов чекати нового світання.
Дратувало подібне мене? Так, дратувало.
Коли зима знову стала забувати, що вона – зима, і в перші дні нового етапу бісити кожного теплою для тутешніх широт погодою, як же тут не дратуватимешся? Грудень хоча би рясними кількостями снігу тішив, а під завершення – наче закупорило. Може здатися, що так зима підгадала звичай нервувати людей погодою пізньої осені та ранньої весни, коли такого ніхто не просив, адже в що іще залишається вірити? У такі періоди здоровий глузд самознищується і перетворюється на невиражені емоції, часто негативні. Але і їх гасиш, притискаєш до краю черепної коробки чи балки легеневої клітки, поки вони, мов з ящика Пандори, вилетять, аби нашкодити, завдати болю. Тому подібна напівзима – стабільний дилер апатії та депресивних розладів, коли не знаєш, де себе дівати.
В таких випадках рятують світанки або ж загалом ранкова пора. За цю особливість перегляду пробудження доби на наших горизонтах доводиться, щоправда, чимось платити. Розраховуюсь я за це безсонням вночі. Після написання і захисту дипломної роботи я остаточно збив свій режим сну і тепер сплю три-чотири години вночі, будячись о четвертій-п’ятій, а тоді після полудня чи обіду можу на ті ж три-чотири години вимкнутись. Звісно, що така ритмоповедінка виводитиме з рівноваги оточення, і в моєму випадку каталізатором гніву стала мама, котрій буває тяжко усвідомити, як можна засинати вдень довше, ніж на годину. Хочу почати лікування, і розумію, що і тут мене настигнуть наслідки.
Є вірогідність, що пропуск ранків під час сну буде одним із них.
- My mother told me – someday I will buy galleys with good oars, sail to distant shores…, - зачав собі наспівувати, щоб не закиснути цілком.
Пісні дуже рятують у випадках, коли вже, здавалося, нема куди діватись. Зима – а точніше кажучи, її відсутність – є одним із зразків, коли дана практика безвідмовно працює.
Від сонячних переливів, якими ранкова пора тішила око спросоння, за кільканадцять хвилин і сліду не зосталось. Панельна забудова, мов монолітні тотеми пережитої епохи, возвишалась над перехожими. Будучи молодшим, завше цікавився тим, як її краї – щонайменше в мої голові – розтинали небо, а спільно з дротами електропередач ще й ділили його на нерівномірні ділянки, кожна з яких, здавалося, от-от упаде нам на голови і або відведе до країни мрій, або дужче вноситиме рутину і надзвичайні ситуації в розпорядок дня, сталий і поставлений на шаблон.
Чудовим індикатором краси в межах цієї бляклої та невиразної місцевості була труба котельні, розташована в п’ятьох хвилинах ходи від дому. Тішило й те, що попри постановку домів таким чином, що її можна було би ледь-ледь побачити, її статика і піднесення понад рівниною мене ніколи не припиняли заворожувати. Різноманітні образи – від вежі Саурона з «Володаря перснів» до Вавилонського стовпотворіння – проскакували час від часу, коли проходив повз неї чи заглядався на зламі доби. Іноді здається, що подібні будови теж можна вносити в розділ пам’яток – хай навіть не всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але поставити її під охорону держави можна як творіння, що не дозволяє гаснути людській уяві посеред буденності житлових масивів, однотипних і мало чим привабливих – особливо, коли у подібному середовищі народжуєшся і ростеш там же протягом всього свого свідомого та підсвідомого життя.
04.01.22
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
Нумізматика
Зі свого легкого досвіду аналізу копійок, що починають виходити із вжитку, розумію, наскільки навіть легкий брак в чеканці монет може потім стати Клондайком для людини, котрій пощастило на них натрапити. Про це й буде оповідка.
Теми цього довгочиту:
ОповіданняНа годину вперед
«Світ ловив мене, та не спіймав».
Теми цього довгочиту:
ЕсеДіалоги
Книга, без сумніву, є одним з провідних джерел будь-чого духовного в матеріальному, поєднуючи два в одному. І її хочеться перечитувати, розчитувати, смакувати, мов оглядаєш востаннє і більше ніколи до неї не доторкнешся.
Теми цього довгочиту:
Оповідання
Вам також сподобається
Насилля | 1001 вид на Death Stranding
Історія однієї сутички і її наслідків. Невеличкі геймплейні спойлери з середини гри.
Теми цього довгочиту:
ІгриПсих
У житті кожного прогресивного юнака наступає момент, коли лють наповнює по вінця і вже не можна стримуватися. Треба діяти!
Теми цього довгочиту:
ПрозаУ моєму саду
Усі митці трохи стервятники, ми використовуємо все, що можемо: біль, страхи, власні та чужі, навіть трагедію. Цинічно? Може й так.
Теми цього довгочиту:
Оповідання