Посилання на оповідання, якщо раптом хто наважиться прочитати на власний страх і ризик:
За жанром це омегаверс – достобіса моторошне фентезі, де в основі соціальна нерівність, заснована на вигаданих анатомо-фізіологічних особливостях персонажів. Все крутиться навколо збочених стосунків і теми розмноження.
Якщо брати конкретно цей твір, то тут:
Альфи – в нашому світі це як чоловіки з відсталих мусульманських країн.
Омеги – це теж, на перший погляд, чоловіки, які виконують функцію жінок в тому ж таки дрімучому патріархальному суспільстві.
Бети – нижчі рангом за альф, на них не лежить тягар плодячки. Але бетам теж перепало лиха – їх часто припахують глядіти чужих нащадків.
В усіх трьох авторських статей наявна певна альтернативна анатомія та фізіологія, яку... персонажі самі, являючись майбутніми лікарями, вчили не надто сумлінно і деякі веселі відкриття їм ще належить зробити. Ці вигадані анатомо-фізіологічні особливості межують з тваринними: у, так би мовити, самиць (омег) навіть є тічка, під час якої у них їде дах, ну а альфи (повністю самці за суспільною ієрархією) можуть завдяки гормонам поводитися ще більш неадекватно.
Маємо просто таку собі гіперболізовану абсурдну жесть, яку мені було дуже складно сприймати серйозно.
Аж до всратого крінжу тут занадто згущені барви, з метою демонстрації соціальної нерівності. Неуникність вагітності в омег тут також доведена до максимуму. Тобто цей авторський світ настільки жахливий, що тут за хепіенд правити може лише апокаліпсис з цілковитим вимиранням цього собаколюдства (чи вовколюдства).
Було б збіса доречно аби наприкінці задовбаний батьківство-материнством Карен зарізав би іржавим скальпелем чоловіка та дітей, а сам би повісився на несподівано міцному кишківнику одного з випатраних немовлят. (Так альтернативна анатомія персонажів хоч якось згодилася б).
Але звісно що пропаганда розмноження та ідеалізація плодячки і патологічних нерівних стосунків перемагає ледь не всюди і ця книга не виключення. Людство ж таке "корисне" в цьому світі, щоб боротися за його виживання. Навіть власний добробут он забезпечити не в змозі, але експансія власного причмеленого на всю макітру виду - то ж святе.
Світобудова прописана слабко: окрім того, що альфи гноблять омег, бракує деталей устрою світу. І фентезійний фон радше створює вакуум, де зміщений фокус на нецікаві стосунки доволі нудних персонажів.
Це нестерпно нудно, коли майже все крутиться навколо злягання та розмноження та догляду за дітьми.
Збочена любовна лінія
На початку Сем (альфа) ледь не зґвалтував Карена (омегу). Нападник не спитав дозволу для більш тісного фізичного контакту, не переконався що омега точно не заперечує. Звісно, вони напів-тварини з інстинктами, сильнішими за інтелект, і він спинився, але все ж аж довів Карена до сліз.
Так собі ідея, обґрунтовувати майже цілковиту відсутність самоконтролю в альф фізіологічними особливостями. Подібним чином у реальному світі намагаються виправдовувати чоловіків-ґвалтівників, хоча насправді в деяких людей просто відсутнє бажання контролювати себе. (А сприймати такий не надто оригінальний авторський світ відірвано від реальності не виходить).
Омега у цій сцені виглядає якимось геть нещасним і зашуганим. Це людина з вщент зламаною психікою, яка навіть не чинить опір, лише рюмсає, змирившись зі своєю цілковитою безправністю і прикрою роллю жертви.
Не вірю, що якби Карен не опинився б у такому суспільстві опущеним нещастям, де його ще й має супроводжувати альфа, він би все одно б став з ним зустрічатися. Те що Сем не довів зґвалтування до кінця, це він молодець, звісно. Але добровільно незакінчений злочин лише позбавляє порушника кримінальної відповідальності. Ну це реально дивно давати нагороду поліцейському, який хотів і міг, але останньої миті передумав розстрілювати цивільних з табельної зброї. То чому ж такий гг, як Сем, після недозґвалтування і просто тому, що він трохи адекватніший за решту альф, має справляти на читача позитивне враження, являючись одним з протагоністів?!
Крім злягання і спільного навчання та проживання не видно, щоб їх ще щось поєднувало. Нема такого, щоб альфа давно помічав, що з цим світом щось не так, і вони на цьому підґрунті почали спілкуватися і разом з омегою узялися боротися за права омег.
З позитивного:
Дуже незграбно, але у творі піднята така непопулярна тема, як дискримінація за статевою ознакою і пропаганда розмноження. Доволі реалістично змальована пропаганда плодячки, що так і пре з усіх щілин. Висвітлені деякі негативні сторони дітонародження і показано, як наявність дітей руйнує майбутнє.
У Карена принаймні є нормальна мета. Гіперболізовано нездорове суспільство таки має певний перетин з реальністю. Він потерпає від несправедливості. Хоча в такому страшному фентезійному світі найгуманніший винахід - це безболісна евтаназія.
"Диво" народження дитини описано, як найогидніше, що з ним ставалося. Хоча, всі "радощі" вагітності та пологів можна було б описати ще жахливіше та мерзенніше.
Найбільш стерпний тут розділ 2. Є хоч трохи огидного і веселого крінжу і хоч якийсь відносно несподіваний поворот доволі умовного сюжету.
Є кілька цікавих другорядних негативних персонажів, як от професор, що є живим втіленням пропаганди плодячки (хоча не варто було неадекватність професора виправдовувати тваринними інстинктами) і Ноель - омега, що став озлобленою жертвою цього "щасливого" батьківство-материнства.
Не ясно, як і чим вони годували новонароджених до тих чудових часів, коли їхня цивілізація розвинулася до спроможності приготувати молочну суміш. У чоловіків не буває молока. Чи у омег таки буває і є молочні залози, як у жінок?
Стилістично написано дуже кепсько, без художніх засобів, з купою росіянізмів і помилок.
Загальний висновок: читати це було нудно, гнітюче, місцями нутроворотно. Все життя персонажів обертається навколо них самих, злягання і їхнього нащадка. Щодо омегаверсу - то ніколи знову, так само, як і любовні романи рожевого сайту!
Оцінка 2/10
Не 1 лише тому, що існують твори ще значно гірші.
