Відгук краще читати після прочитання книги:
https://arkush.net/book/270
Ця книга не даремно досі залишається найпопулярнішою на Аркуші.
Все починається з того, що Орест Лютий, відеоблогер-початківець, вбиває монстрів на камеру. Він мріє про гроші, славу і прихильність дівчини, яка віддала перевагу його куди більш успішному конкуренту – Марку. Головний герой і не підозрює, якою може виявитися ціна популярності... Недосвідчений спадковий мисливець опиняється в жорстокому й нещадному світі, де не завжди ясно, хто тут друг, а хто ворог. Його намагаються використати в політичних інтригах, як люди, так і монстри.
Дуже цікаво спостерігати за дрібними чварами блогерів, які забувають, по який бік вони воюють, бо особисті інтереси часто перемагають власне сумління.
Персонажі яскраві та добре продумані від анатомії і здібностей монстрів, до підлості деяких людей... Попри те, що чимало чудовиськ силкувалися вбити головного героя і той же Цепеш чинив різні підступи, мені найбільше не сподобалися Арсен Гнів та Пророк, які вбивали тих, хто був неспроможний чинити опір. Виявилося, що серед людей теж є чимало чудовиськ, але й далеко не всі монстри – нещадні та жорстокі вбивці.
Присутній цікавий задум з прізвищами персонажів, які частково розкривають їхній характер чи роль у суспільстві. Особливо в психологині воно звучить напрочуд колоритно – Ненависть.
На мій погляд, ця книга не описує реальну війну з росією, хоч і є певні моменти, що перегукуються з дійсністю. Тут описано окремий і детально продуманий авторський світ, де події, діалоги і роздуми головного героя спонукають замислитись над багатьма речами, що притаманні фактично будь-яким збройним конфліктам. Показано, як війна призводить до нових і нових жертв, але й мир після такої кількості загиблих також більше неможливий.
Ідея з поділом територій на зони надзвичайно вдала і наочно демонструє реальне положення речей у суспільстві. На 3-й зеленій зоні люди повністю відмежовують себе від будь-якого негативу, пов'язаного з війною.
Книгу можна розбирати на влучні філософські цитати. Ось одна з них, напрочуд актуальна у наш час:
«Якщо ти закриваєш очі на все, що тебе оточує - ризикуєш не розплющити їх знову.»
На 1-й зеленій народ навпаки занепокоєний небезпечним сусідством з сірою зоною і періодично протестує, вимагаючи від влади на власний розсуд тих чи інших радикальних дій. Наявність 1-ї сірої зони, де не діють жодні закони, але процвітає торгівля, демонструє, як війна поступово перетворилася на кривавий бізнес. Короткі та влучні описи вимальовують в уяві усю похмурість і небезпечність сірих зон.
Вдало показано, як постійна боротьба з чудовиськами періодично травмує Ореста не лише фізично, але й психологічно й наприкінці його світогляд і пріоритети зазнають суттєвих змін. На жаль, таке буває і в дійсності, коли влада оголошує злочинцями військових, які лише виконували свій обов'язок захищати людей. Чудово описано, як об'єднує колишніх ворогів наявність спільного і значно сильнішого супротивника.
Твору притаманна неповторна похмура атмосфера і кінематографічність – по кожній частині можна було б зняти доволі видовищну сцену кінофільму, адже дотримано правило "показувати, а не розповідати".
Окремо варто відзначити майстерно описані та напружені сцени боїв з монстрами, як природженими, так і в людській подобі.
https://arkush.net/book/3147
Фінал виявився відкритий і неоднозначний. Все ж цікаво, як виглядає і що вміє берегиня, а також в чому полягає особлива місія Аніки, бо надто вона вже загадкова. 186 розділів надто швидко закінчилися.
Вже друга частина "Стрімер. Довга дорога додому". Наразі вона ще в процесі написання:
https://arkush.net/book/3147
Втім ретельно продуманий устрій суспільства, безліч небезпечних пригод, філософські роздуми, правдоподібні діалоги і, на жаль, актуальна в наш час воєнна тематика, роблять цю історію однозначно вартою уваги.
