Вірш “Прощання”

Знову прокидаюсь, невідкриваючи очі, намагаюсь зрозуміти де я. Ледь не одразу відчуваю його. Нестерпний холод приходить крізь моє тіло, вчуваю легкий присмак кориці та вишневого бренді, мої улюблені смаки за всі мої життя, він це знає, тому його присутність повязана з їхнім присмаком. Адже це завдяки йому я знаю ці смаки та ці відчуття які я відчуваю прокинувшись, що дивно адже мене начебто вбили? Так, я цей момент добре пам'ятаю тому йому не вдасться мене обдурити що це начебто знову я стала причиною всіх земних катаклізмів. Адже ця причина зараз поряд зі мною томущо присмак бренді надто міцний. В цьому місці темно хоч око виколи, тихо хоч зривай голос скільки тобі хочеться мені ніхто не прийде на допомогу. Дуже дивно що я знову тут із ним, вдвох. Аж не віриться що він казав наче мені судилося сидіти тут однісінькій, але доля невгадана тому аж дивно що саме він тут був, а не я, до цього моменту, коли мені набридло, що люди потербують моєї сили, я вирішила, що мені потрібно відпочити від їх набридливої компанії та побути на самоті, але ж ні, вони вирішили, що якщо я не хочу віддавати їм свою душу я не можу віддати її нікому. Коли я вирішила , що все вже скінчилося, я відчула смак зловісного бренді, але спочатку я думала що я марю та знаходжусь на межі смерті та це моє предсмертне випробування витерпіти цей гідкий п'яний присмак, але ні. Потім був подих кориці і це точно не може бути помилкою. Я тут разом з ним. За весь цей час який я прожила відколи він не став відповідати мені, я вирішила що з ним покінчено, що за черговий етап мого нескінченного існування він навіть не спромігся мені хоч сказати, що все скінчено. Але я помилилась! Ох як же він любив казати мені це слово, що для мене воно стало славнозвісним прокльоном, яке так нагадувало його.

А тепер ми тут. Удвох. В цій клятій бескінечності життів. І тут я чую ці настільки бажані слова, що заради них я б продала душу цим людиськам, я чекала на них все життя, але в цей момент коли я все менш відчуваю запах кориці, присмак вишневого бренді та нестерпний холод, він промовляє ці слова які я вже боюся почути.

Мій телеграм: The Reading lovers

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Anastasia
Anastasia@Av_lyu

Люблю писати для душі

1.3KПрочитань
13Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 17 квітня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Сила кожного дня.

    Що приховує в собі кожен новий день? Як перетворити звичайне життя на неймовірну пригоду? Відповіді на ці питання ти знайдеш у цьому тексті.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Сила через біль.

    Чи дійсно час зцілює? Можливо, ми просто вчимося жити з болем, перетворюючи його на силу, яка штовхає нас вперед. Цей текст про те, як через втрати ми стаємо сильнішими.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Сила кожного дня.

    Що приховує в собі кожен новий день? Як перетворити звичайне життя на неймовірну пригоду? Відповіді на ці питання ти знайдеш у цьому тексті.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Сила через біль.

    Чи дійсно час зцілює? Можливо, ми просто вчимося жити з болем, перетворюючи його на силу, яка штовхає нас вперед. Цей текст про те, як через втрати ми стаємо сильнішими.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми