Несподівана зустріч, що починалася з взаємного оцінювання і швидко прогресувала до моменту прийняття рішень? Чи натхненні пошуки культурних іскор минулого, що здатні по-новому запалити полум’я колоритної та, часом, містичної спадщини? Кожен читач обере власний предмет фокусу, оскільки обидві згадані вище сюжетні лінії тісно сплелися у взаємодоповнювальному танці завдяки слову Євгенії Кузнєцової. Слову, що майстерно будувало ритм на сторінках роману «Вівці цілі» і доповнило пріоритетний у сучасному світі дискурс.
Вона приїхала у дім, що лиш ледь мелькає у спогадах теплими дитячими переживаннями. Вона повернулась задля професійної мети, яка скоро відходить на задній план, адже її робота більше не здається суто формальними пошуками. Тепер це - її внутрішній порив до звʼязку із предками. Тепер вона шукає відповіді на власні питання: що відбувалося у цьому домі десятки років тому? Хто ходив по землі, на яку вона із засторогою ступає? І найголовніше - чи може її доля повʼязатися з новим місцем, чи краще вчасно зупинитися?
Ну і як же без доленосних зустрічей, які, як магніт, здатні кардинально розвернути стрілку компаса головної героїні!
Вочевидь, ця історія не уникає сварок, буденних бурмотінь та незграбних казусів, таких притаманних кожному з нас. Тому ця історія така зігрівальна - на своїх сторінках вона зібрала докупи членів родин, розпорошених несказаним. Одного дня ця неминуча буря розʼєднала, аби по-новому обʼєднати кожну загублену душу. Ця буря обʼєднала не лише під крихким дахом заміської хатини, а й під спільним українським небом. Вона обʼєднала не лише персонажів, вона обʼєднала нас усіх!
І, безумовно, дивно було б не згадати про пору року, яка теж наклала свій слід на сторінки книги. У «Вівці цілі» зима не зображується примхливою морозною порою, яка, на додачу до гудіння генераторів, лише заважала жити життя. Тут зима - це просто час свят, спомину численних традицій та банальних новорічних тостів за старим столом.
Гармонійно сплелися сучасні персонажі зі споминами минулого: тут є і буддист Дєня, який щодва тижні їздить у «Сільпо» по кокосове молоко, і «ентузіаст» Едік зі своєю музою Елізою, і дійсно вражаючі деталі плетіння павука-світотворця на Святвечір чи, наприклад, ворожіння на Андрія.
Отож, хоч зима вже і минула, проте навряд чи комусь не хотілося б хоч на секунду перенестися у дитячі святкові спогади: прикрашання ялинки, завірюха за вікном та зустрічі з давно небаченими членами родини (з усіма їхніми історіями, які неодмінно будуть викриті за столом у новорічну ніч). Тож чому б не перенестися у цей дивовижний світ зараз?
P.s Євгенія Кузнєцова уже не вперше перетворила сезон на відправну точку тексту, на першооснову і фундамент усього сюжету. Її «Спитайте Мієчку» - уже літнє відображення родинного воззʼєднання (чи то розкриття секретів і віднайдення дитячих спогадів у бабусиній хаті - кожен зрозуміє по-своєму). Тому, гадаю, настав час запасатися книгами, що гарантовано забезпечать нам найтепліше читання!
