Приблизно тиждень тому я вже вкотре здала кров і нарешті таки добула собі посвідчення донора.
Тепер переді мною маячить квест: пройтися по усіх місцях булої слави та позбирати записи про донації.
Хтось може запитати — навіщо воно мені?
Відповідей багато — і відповідь одна: бо я можу. Моє здоров’я дозволяє зробити добру справу. І сьогодні, як ніколи раніше, добрі справи потрібні. Донорство не шкодить здоров’ю. Навпаки — воно дозволяє вчасно отримувати інформацію щодо власного фізичного стану і завчасно приходити до лікаря, ще до того, як проблеми внутрішні стануть зовнішніми.
Так у мене було півтора роки тому, коли мене завернули у Феофанії через низький гемоглобін. Я пішла з цим до лікаря, і виявилося, що в мене була залізодефіцитна анемія (підозрюю, що як постковідне ускладнення, але офіційно не скажу, бо ковід мені так і не діагностували, хоча я і хворіла чимось схожим).
Звісно, донорство - це витрата часу. Від години до двох у робочий час. І не кожен на це може дозволити собі піти. Але саме для того, щоб компенсувати такі втрати, існують матеріальні плюшки:
1) Довідка, що дозволяє отримати вихідний у день донації та ще один додатковий приплюсувати до відпустки;
2) Мені ще постійно у БСП видають талон на харчування, але я туди так і не дійшла, хоча кажуть що готують там смачно))));
3) На платформі Донор.юа діє постійна бонусна програма, в рамках якої можна отримати купу цікавих речей:
Прямо зараз є такі:
Десерт у Дос Амігос я уже замовила, це були смачнющі начос:
І, думаю, ця акція була чудовою рекламою закладу, бо я туди неодмінно повернуся.
Іще на тому ж сайті бувають розіграші:
Є Uber для донора, є бонусна програма від lifecell тощо;
4) Ну і звісно, кожна донація — це одночасно розгорнутий аналіз крові, який вам видають на руки;
5) А ще — це можливість втратити півкіло ваги за десять хвилин))))
Резюмуючи: Донорство — це відповідальність і можливість зробити щось хороше. Все інше — саме плюшки. А так — у кожного свої мотиви. І я буду щиро рада, якщо будь-який із них приведе ще одного донора.
