
Я був отруєний безсонням,
Забув про пахощі сновидь,
Мій ранок — ніч, а місяць — сонце,
П’янкі отрути в тілі розлились.
Аж ось, здалось, я поринаю в прірву,
А там мерці, я знаю всіх!
А там міста, не впізнаю їх,
І навкруги усюди цвіль
Світанок…
Сон помирає.
Лиш по собі зім’яле ліжко залишає.
Київ, 2022