Народження теракотової Венери

***
Теракотове сонце випалює хвилі,
обпікає молочні сліди на піску —
огортає бинтом помаранчеву шкіру,
наче грається з диким морським
руслом.

Тут кроки рахують у хмарах —
паралельно до цього життя.
і шкіра огорнута масляним шаром
втамовує спраглість пустим
відчуттям.

І берег піску виступає із глини,
формуючи слід в глибині.
і простір випалює згубність людини,
лишаючи тріщини десь в
пустоті.


***

ЇЇ шкіра нагадувала сухе листя, або ж, теракотову цеглину, яка вже роками обпікається на сонці.

Сухе тріскотіння шкіри. Але лиш до того моменту, поки не оглядаєшся на хмари: темні, важкі, наповнені водою, ще трохи і вони посиплять краплі води на білу прозору тканину, що покриває тіло народженої Венери.

Повіяв вітер, піднялися хвилі, стопи всмоктували сіль з піску. Тіло наповнювалося життям.

Красою і родючістю.

Це був жовтень 2023 року, Франкфурт, музей Städel.

У мене був план приїхати на один день в Німеччину, щоб просто провести час в музеї, вимкнувши телефон і находивши тисячі кроків по павільйонам.

Таке різноманіття стилів в певній мірі загубило мене, я не встигала занотовувати свої думки, робити скетчі, але знайшла час на цю картину — “Народження Венери” Оділона Редона.

Я сіла на стільчик, що знаходився по центру приміщення, і просто вдивлялася на тіло Венери. Вона не була схожа на своїх близнюків: замість порцелянової шкіри — теракот, замість русявого волосся — медовий відтінок, замість мушлі — біла тканина, замість чистої води — хвилі, що змішалися з піском. Замість блакитного неба — штормове. І її постать... трохи згорблена, не впевнена, не розкрита.

Коли я нарешті підвелася, то помітила щось під стільчиком — складений і затягнутий аркуш паперу, я розгорнула і прочитала: "You do not have to be fearless — you only have to be honest." (Ви не повинні бути безстрашними — ви повинні бути лише чесними.

Я підняла очі на Венеру ще раз. І здається, її постава вже не здавалася мені згорбленою і не розкритою. Вона просто готувалася зробити наступний крок.

The Birth of Venus, - Odilon Redon

#нарис #критичнийтекст

Автор: Аліна Вержиківська
Instagram платформи: Papier Rouge
Платформа: papierrouge.com


Платформа відкриває Open Call для митців з 1 вересня до 1 жовтня. Перша колекційна публікація буде представлена як окремий розділ на онлайн-платформі Papier Rouge.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Papier Rouge
Papier Rouge@papier_rouge_texts

Платформа

23Прочитань
3Автори
0Читачі
На Друкарні з 25 липня

Більше від автора

  • Риби не ходять босоніж тут, і ти не ходи.

    хрест у морі гіркий і солоний шкіра темніє камінням на дні — риби злітають в повітря босоніж щоб не ходити по цій землі...

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • Papier Rouge шукає тексти!

    Papier Rouge шукає тексти! Open Call — це відкритий заклик для авторів поділитися своїми текстами. Не обов’язково бути професійним письменником — головне, щоб вам було що сказати.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Про проєкт Papier Rouge

    Papier Rouge — це незалежна платформа для публікації особистих, критичних і експериментальних текстів на теми сучасного мистецтва, культури та внутрішнього досвіду.

    Теми цього довгочиту:

    Сучасна Література

Вам також сподобається

  • Закони проти розкоші та приписи в одязі. Уривок із книги «Синій. Історія кольору»

    Чому стародавні греки вважали синій потворним? Як він став уособленням Діви Марії і потужним елементом церковного оздоблення?  У книзі «Синій. Історія кольору» Мішель Пастуро розглядає історію, як колірну палітру майстра-художника — крізь епоху неоліту і аж до тріумфу сучасності.

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • Книга Реальність чи міф

    Час поговорити про мою першу книгу «Реальність чи міф». Не тримаю в секреті, що перша книга активно вантажиться на онлайн платформи, а саме Wattpad та Booknet. Це роментезі про вампірів, яке без сумнівів має перевертнів та відьом. Та це занадто класика, чи не так?

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі
  • v.b | Компаньйон | цикл “абразія“

    Двоє тіл несуть тінь одного духу. Йдуть крізь знищене, мов крізь час, не заради життя, а щоб памʼять не зникла. В кожному русі — спротив зникненню. В кожному погляді — доказ, що ще існуємо.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Закони проти розкоші та приписи в одязі. Уривок із книги «Синій. Історія кольору»

    Чому стародавні греки вважали синій потворним? Як він став уособленням Діви Марії і потужним елементом церковного оздоблення?  У книзі «Синій. Історія кольору» Мішель Пастуро розглядає історію, як колірну палітру майстра-художника — крізь епоху неоліту і аж до тріумфу сучасності.

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • Книга Реальність чи міф

    Час поговорити про мою першу книгу «Реальність чи міф». Не тримаю в секреті, що перша книга активно вантажиться на онлайн платформи, а саме Wattpad та Booknet. Це роментезі про вампірів, яке без сумнівів має перевертнів та відьом. Та це занадто класика, чи не так?

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі
  • v.b | Компаньйон | цикл “абразія“

    Двоє тіл несуть тінь одного духу. Йдуть крізь знищене, мов крізь час, не заради життя, а щоб памʼять не зникла. В кожному русі — спротив зникненню. В кожному погляді — доказ, що ще існуємо.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія