Достатньо просто любити писати, чи, може, письменники це лише ті, хто хоч раз публікувався і може потримати свою книгу у руках?
Я вперше почала писати приблизно у дев'ять років, на маминому ноутбуці у нотатках написала збірку страшних історій, кожна всього на декілька речень. Потім, звісно ж, дівчинку підлітка не змогли обійти стороною фанфіки, і тут вже був якийсь результат – по сто лайків і декілька десятків коментарів від людей, яким дійсно сподобалася моя творчість. Через рік, це вже був 2022й, я знову згадала про те, що мені подобалося писати – з’являється більше віршів у нотатках і навіть була спроба написати оригінальну історію. Та ця ідея швидко перестала мені подобатись, і аж до січня 2023го я просто думала про те, чого я хочу від цього хобі. У тому самому січні я починаю писати книгу, яка все ще на розробці, бо дописана лише половина. Після початку роботи над книгою я два рази починала писати дві різні історії, одна з яких просто видалена, але інша все ж через рік змогла стати сценарієм для коміксу, який також зараз у розробці. Паралельно я придумую непогану ідею для твору, і восени 2023го я публікую свій перший оригінальний детективний твір “Смерть на сцені”, отримавши шалені 6 лайків, один від моєї подруги, і три чи чотири коментаря, один з яких також від неї. Твір вийшов об'ємом 60-70 сторінок і не розкриває деяких персонажів, тому що планувався як трилогія з різними історіями про одних і тих самих людей. Після нього я писала лише у чернетці з книгою, хоча, як я вже сказала, через рік я почала роботу над сценарієм для коміксу у співпраці з однією українською художницею, яка планує відкривати видавництво. За цей комікс я отримаю лише ім’я на обкладинці і 2к гривень, але це, на мою думку, шалено класний плюс у будь яке письменницьке резюме.
І от ми повернулися до моменту “зараз”. Декілька годин тому я дописала роботу на конкурс від одного електронного журналу, але, звісно, о другій ночі мені ніхто не відповів і я буду чекати, тому не буду офіційно казати, що приймаю участь. Хоча саме оповідання вийшло непогано, як на мене, хоча все ще мега слабо. Моя перша робота у жанрі горор, якщо не рахувати історій в нотатках на маминому ноутбуці.
Додам ще один момент: нещодавно я відгукнулась на вакансію автора сюжетів для майбутньої гри з візуальними новелами, виконала ТЗ (розписала одну сцену для риторичної новели) і ще чекаю відповіді.
Після всього цього я згадаю питання собі і всім, хто натрапить на цей довгочит – чи я письменниця, бо люблю писати і знаходжу в цьому занятті спокій і масу простору саме для моєї творчої натури, чи я все ж таки маю заробити якісь гроші зі своїх робіт, щоб казати гордо “а я, до речі, письменниця'“?
Читайте “Смерть на сцені” Доріс Дейл на Аркуші, ао3, букнеті, uwu read, ватпаді і десь ще, дякую
