Вітаю!
Почнемо з того, що про Друкарню я знаю ще не все і зараз поняття не маю як форматувати текст, але обов'язково про все дізнаюсь
Тож це — можна сказати, довгочит-знайомство, у якому я хочу розповісти трохи про себе та свою творчість
Спочатку трішечки фотографій, бо
“Трішечки фотографій” завершено, тепер можна перейти до розповіді
Хто я, трясця, така?Почнемо з особистості: мене звати Віка, я з Волині. Живу у селі Боратин, що під Луцьком та часто буваю у самому місті. Така собі дівчинка-панк із села на Волині (відсилка на шикарну пісню)
Мені 14, я обожнюю український рок, панк, метал і дару кантрі, а особливо такі гурти як Містморн, Жадан і собаки, Цвинтар, група Корба, Поживна цінність і так далі
З хобі найулюбленіше це (напевно, вже модна зрозуміти за фотографіями) — кінна їзда. Віддамся за кінну прогулянку, і дуже мрію поїздити так кіньми полями, лісом чи озером з кимось окрім тренерки
Також трохи в'яжу, роблю різні штуки своїми руками коли лінь і загалом намагаюсь спробувати різні напрямки творчості
Також я займалась вокалом (в основному) у музичній школі, але зрозуміла, що якщо буду хотіти розвиватись далі у цьому напрямку то самостійна або з приватним викладачем. В муз. школі - точно ні, не моє
Головне: що я тут в біса забула?(Я досі не розумію як працює форматування тексту..)
Отож, одне з моїх хоббі - писати
Я пишу недовірші, прозу, оповідання, просто якісь замальовки.. словом, все, що тільки можна
І тут хотіла б просувати свою творчість, тому що коли, якщо не зараз? Життя коротке і одне хахах
Нащо я це роблю: щоб увагу жерти? Ні, я роблю це щоб не соромно було завтра померти (Відсилка на ще одну, вже іншу пісню, що поробиш, люблю я їх. Але ця - така ж правдива як і попередня)
Вперше я написала вірш ще в дитинстві, точно не пам'ятаю коли. Тоді я деколи таким бавилась і так далі, але починаючи з років так 10 в мене перестало вистачати часу і натхнення тож я навіть не бралась за вірші
З прозою трішки не так… точніше геть не так. Я обожнювала і обожнюю писати оповідання/повісті й інші прозові твори. Загалом за своє дитя написала сторінок, певно, з 200. Мало, але в мене немає часу…
24 лютого щось ніби перемкнулось і я вважаю, що не в мене одної так. Тому поки мої батьки збирали речі щоб поїхати хтозна куди і вирішували що робити далі, я писала вірш. Досі пам'ятаю, що він — той перший — був погано написаним і так далі, словом, не найкращим, але надмірно емоційним. На жаль, я не знаю, де він зараз
Щоправда, я думала, що це буде один-єдиний такий сплеск і довго стримувала себе щоб писати щось після того. Проте довго не протрималась і з тих пір написала віршів 50 (так само як щ прозою: мало, але.. добре, виправдань нема)
Пишу про все - про війну, шикарних жінок, розпусту, смерть, дерев'яну колоду… словом, все, що спаде на думку
І тут планую виставляти свої твори. Як прозові так і поетичні, можливо деколи з вкидами думок
Ще одна важлива деталь: мені важко це робити. Самооцінка в мене справді нижче будь-чого, хоч я намагаюсь виглядати та спілкуватись ніби все кардинально навпаки. І я зараз, якщо казати правду, переживаю, оскільки сумніваюсь, що чортівню, написану мною, хтось оцінить. Але треба ж боротися з собою?
Також я зараз належу і адміністраторка у одній з поетичних спілок в тгк, тож якщо цікаво - можу розповісти більше, можливо навіть в окремому
КінецьСловом, це, напевно, все, що я поки що хотіла сказати. Я дуже хвилююсь та не знаю чи роблю щось правильно, тому якщо це не формат Друкарні - виправляйте обов'язково
Надіюсь, що знайду своїх людей, тому не прощаюсь, а до нових зустрічей💋
