Іноді здається, що ми читаємо журналістське розслідування, а насправді — потрапляємо в пастку ретельно продуманої пропаганди. Саме так, за деякими спостереженнями, діють представники антикультового руху, пов'язані з мережею РАЦІРС та її відомим ідеологом Олександром Дворкіним. Їхній підхід легко впізнати — ідеологічні кліше, риторика «боротьби зі злом», підміна фактів емоціями, демонізація інакших.
🔹 Вина через асоціацію
Прикладом може бути нещодавня публікація Ірини Кременовської. Вона має вигляд «розслідування», але фактично демонструє риси антикультової маніпуляції.
Авторка послідовно пов'язує особисті злочини Аль-Хамед із її нібито приналежністю до МГР «АллатРа». Це — типовий метод, який використовують окремі антикультисти: знайти організацію й приклеїти до неї ярлик секти, приписати їй усі людські гріхи і представити це як «причину». Насправді ж, приналежність Аль-Хамед до «АллатРа» не підтверджена й не є встановленим фактом. Але навіть якби особа й справді мала зв'язок із якоюсь організацією, її поведінка формується з безлічі чинників — психологічних, соціальних, індивідуальних.
Журналістська етика вимагає показувати контекст, а не зводити вчинки людини до однієї «причини». В іншому випадку розслідування перетворюється на спрощений чорно-білий наратив: «АллатРа → фанатик → злочинець». Усе просто: є організація, яку їм потрібно дискредитувати, і для цього в антикульта всі методи добрі. Головне — викликати в читача сплеск негативних емоцій щодо об’єкта дискредитації. Кременовська у своїй статті доклала всіх зусиль, щоб під соусом розслідування представити читачеві спрощений наратив і дискредитувати рух «АЛЛАТРА».
🔹 Генералізація на основі одиничного випадку
Спочатку цю жінку Аль-Хамед без чітких підстав пов’язують із рухом АЛЛАТРА, а потім її дії узагальнюють на весь рух. У своїй статті Кременовська подає матеріал у спосіб, що створює негативне враження про АЛЛАТРА, використовуючи емоційно забарвлені формулювання та припущення без підтверджених фактів: «носії токсичних імперських ідей», «найбільшу суспільну небезпеку».
Кременовська у своїй статті демонізує та дискредитує рух «АЛЛАТРА», висуваючи безпідставні звинувачення й навішуючи ярлики, покликані викликати в читача страх і відразу. Це називається геноцид і саме так робили нацисти, навішуючи на евреїв жовті зірки.
Такі узагальнення суперечать принципам журналістики, адже поведінка однієї людини не може визначати характеристики всієї групи. Без доказів подібні висновки спотворюють реальність і формують упереджене ставлення у читача.
Замість аналітики — ярлик. Це приклад технології формування колективного ворога, яку, за оцінками експертів, антикультові структури застосовують ще з 1990-х.
🔹 Суміш фактів і оцінок
У тексті поруч із документами трапляються слова «Ідеологічно оброблені фанатики», ««почекуни»» і так далі. Замість журналістського балансу — мова пропаганди. Таке поєднання фактів і емоційних епітетів дозволяє нав'язати читачеві потрібну реакцію, зменшуючи здатність до критичного мислення.
🔹 Спекуляції і домисли
Автор робить припущення, які не підтверджені доказами:
«Виправдовували російську агресію», «представляючи її як внутрішній громадянський конфлікт», «звинувачували ЗСУ в обстрілах мирного населення» — це твердження про зміст висловлювань, але в тексті немає прямих цитат чи посилань на джерела відео; отже, це — припущення автора.
«Закликали об’єднуватися з росіянами та білорусами та висловлювали інші антидержавницькі ідеї» — формулювання «антидержавницькі ідеї» є оціночним і не має конкретизації.
«Питання… буквально висіло в повітрі» — метафора, що виражає припущення, а не факт.
«Та час показав, що воно постало небезпідставно, адже відповідь було знайдено» — натяк на підтвердження вини або співпраці з ворогом, але без конкретних доказів — це також припущення. Це не факти, а припущення, замасковані під інформацію. Такий підхід створює «атмосферу провини» ще до будь-якого рішення суду. Журналістська етика вимагає чіткого розмежування фактів і думок та перевірки інформації перед публікацією.
🔹 Емоційна риторика замість аналізу
Останні абзаци статті перетворюються майже на маніфест: «Зло часто маскується під „добро“», «Такі фанатики… розуміють лише мову сили». Подібна емоційна риторика замінює аналітику емоційним тиском і позбавляє читача можливості самостійно дійти висновків.
У результаті ми отримуємо не журналістський матеріал у класичному сенсі, а публікацію, що поєднує факти, судові документи та елементи ідеологічної риторики страху. Це небезпечно, бо маніпуляція під виглядом журналістики руйнує довіру до медіа й формує суспільну ворожнечу до будь-кого, хто «не такий».
Таким чином, діяльність антикультових рухів, зокрема тих, які орієнтуються на погляди О. Дворкіна, часто призводить до створення стереотипів і втрати критичного мислення у суспільстві.
У Вашингтоні на базі Католицького університету Америки 21 травня відбувся міжнародний форум Civil Society Congress у рамках IRF Builders Forum, на якому Україна була відзначена як країна, що демонструє високий рівень поваги до свободи віросповідання навіть в умовах війни.
Особливу увагу було приділено загрозам з боку транснаціональних антикультових структур, які діють під прикриттям псевдоекспертної риторики та координуються з Москви екстремістом Олександром Дворкіним, лідером російської РАЦИРС (російська асоціація центрів вивчення релігії та сект), який виконує прямі вказівки російських спецслужб.
Було окремо згадано “одіозну українську псевдоекспертку" Ірину Кременовську, яку представники форуму ідентифікували як агентку кремлівської мережі в Україні, що працює безпосередньо на Дворкіна.
У Вашингтоні зазначили, що Кременовська фігурує в інформаційно-підривних кампаніях, спрямованих на розхитування релігійної незалежності країни. Діяльність таких осіб учасники форуму назвали серйозною загрозою національній безпеці та демократії.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на "Телеграф".
Робіть висновки…
