Як перестати боятись смерті (концепція альбому The Black Parade)

Чи потребував світ чергового рок-альбому? Ну може й так, а може й ні. My Chemical Romance принаймні не збирались випускати ще один постхардкорний альбом, а планували пройтись світом чорним парадом, що деякі безчестиві люди прозвали маршем на смерть. Мовляв, нове альтер его My Chemical Romance доведе дітей до трагедії. Але все далеко не так.

Так сказав Джерард Вей в одному інтерв'ю. Але ця історія про Смерть і Пацієнта не розповідається в хронологічному порядку. Тож її доведеться збирати по частинах.

Прихована пісня «Blood» і ще одна, з делюкс версії альбому, «Kill All Your Friends», є просто доповненням до історії. Якщо коротко: «Blood» написана від лиця Пацієнта, все ще зухвалого й ненависного, який висловлює своє невдоволення медсестрами. А в «Kill All Your Friends>>> Смерть глузує з нього, коли каже, що той помре і всі цьому будуть раді. (Знаходяться вони десь між Sharpest Lives i Cancer). Тому порядок пісень наступний:

Акт 1

The End

Dead!

Teenagers

Sharpest Lives

(Blood)

(Kill All Your Friends)

Акт 2

Cancer

House of Wolves

I Don't Love You

How I Disappear

Disenchanted

Акт 3

Mama

Sleep

Famous last Words

Welcom to the Black Parade

І ще така заувага: якщо пісня починається з акустики й загалом має спокійний тон — то це промовляє Пацієнт, а як починається метал — Смерть. Вона з'являється відразу після слів Пацієнта, щоб розкритикувати його або ж підтримати сказане. А оскільки це рок-опера, перший акт — зав'язка — знайомить нас з персонажами й описує загальну картину того, що відбувається. 

Чому, як на мене, тут два основних персонажі: в кліпах від лиця Смерті Джерард має біле волосся і військовий костюм (а решта колективу - це його брати по зброї, які загинули під час війни); у відео від лиця Пацієнта Джерард має чорне волосся і одягнений у звичайний одяг (окрім Welcome to the Black Parade, оскільки там Пацієнт став іншою людиною, з іншими поглядами на світ, ну і до того ж він на порозі смерті).

Але є й другорядні — раніше згадані брати по зброї, а також двійнята з чорними смугами на очах і Мати Війна.

Спочатку про дівчат: їх називають Страх і Жаль. Вони з'являються тоді, коли Пацієнта нагороджують медаллю. Тобто він стає частиною параду, дівчата цілують його на прощання і розбігаються. Якщо розглядати альбом як як історію про спробу прийняти свої життєві помилки, відпустити страх смерті й жалю, то це просто красиве доповнення.

А Мати Війна це злий і безумний образ матері Пацієнта. Вона грає роль командуючої армією параду (а ще ненавидить свого сина). Що ж, з персонажами розібрались, а тепер стосовно концепції.

Почнімо традиційно з кінця — з пісні «The End». Ми чуємо звук монітора, який вимірює серцебиття. Тобто, хтось лежить в лікарні й цей хтось на порозі смерті. Так ми знайомимось з Пацієнтом, доля якого й просвітку не має, сама лишень безнадія. Однак піснею «Dead» Смерть перебиває хлопця й так зухвало демонструє свій грубий характер. А ще ця заблукала душа абсолютно байдужа до чужої смерті. Тому знущаючись з Пацієнта вона повторює фразу «якщо життя — це не жарт, тоді чому ми сміємось?».

Радше винятком з правила про акустичний/металевий початок є пісня «Teenagers», яка описує життя стереотипного підлітка, себто нашого жорстокого, агресивного й ненависного Пацієнта. Зовсім не схожого на те стоншене й кволе тіло, що зараз лежить в лікарні. 

Але Смерть недолюблює таких й критикує їх у пісні «The Sharpest Lives». Вони бездумно й ризиковано проживають своє життя, абсолютно не цінуючи й руйнуючи його. І як вважає Смерть, цей хлопець, через свою придуркуватість, заслуговує на те, що переживає зараз. Утім, ілюзорне уявлення Пацієнта про своє життя і байдужість до себе вмить розвіюється як тільки той захворів на рак.

На цьому закінчується 1 акт. А 2 акт — зародження конфлікту — починається, либонь, з найсумнішої пісні альбому — «Cancer». Пацієнт помирає дуже рано, до чого, очевидячки, не можливо підготовитись, тим паче дитині. Отож підліткова агресія, ненависть і пихатість, просто зникає. Натомість з'являється печаль. Й він навмисне робить своїй дівчині боляче, кажучи слова «я ніколи не одружусь» (know that I will never marry). На що Смерть навіть не звертає уваги, бо це її робота — проводити мертві душі, а не співчувати їм. Відтак переходимо до наступної пісні — «House of Wolves».

Смерть ходить туди-сюди, постійно згадуючи суд, який наступить після смерті Пацієнта (тобто, куди він потрапить: до раю чи до пекла). Вона ігнорує недоторканність життя цього кволого хлопчини, каже йому, що ні хвороба, ні журба, не врятує його від прокляття. І хоч би як Смерть не старалась, Пацієнт її не чує, поки що. 

А втім, ми все ще вивчаємо конфлікт. Тому наступною буде пісня «I Don't Love You». Судячи з тексту, на Пацієнтові лежить емоційний тягар, адже той змусив свою дівчину покинути його («So take your gloves and get out»). Напевне, Хлопець говорив їй, що ніколи не одружиться й зараз прохає піти від нього, бо не хоче, аби його кохана бачила, як він страждає. Але це так болісно залишатись на самоті в останні моменти свого життя.

Авжеж все склалось неприємно, м'яко кажучи. І це має прокоментувати Смерть. Відтак, наступна пісня — «This Is How I Disappear», де Смерть ще досі насміхається з того, як Пацієнт після всіх своїх гріхів помирає на самоті. І найважливішим тут є останній куплет. Адже звідси Пацієнт ніби спускається до пекла, усвідомлюючи те, що йому скоро настане кінець, але ж нічого страшного, помирати — нормально. 

Про це він рефлексує у пісні «Disenchanted». Попри його ненависть до такого фіналу, він без остраху дивиться на смерть, бо нічого з цим зробити не може, а кінець, так чи інак, наступить. Що й розчулило Смерть. Звідки це співчуття, ви зрозумієте згодом, а поки на цьому етапі закінчується 2 акт. Але якою буде розв'язка? Вона починається з передісторії Смерті — з пісні «Mama». 

Звідси ми дізнаємось, як Смерть стала провідницею для мертвих. Під акордеон, падіння бомб і звуки сирен військовий пише своїй матері листа і вказує, що всі скоро помруть. Він був злим, розчарованим солдатом, який з презирством ставився до себе. А в останні моменти свого життя цей хлопець кликав матір, яка, наче спогад, говорить наступні слова:«якби ти називав мене любою, я б заспівала тобі пісню». Ось тут і криється причина, чому Смерть співчуває Пацієнтові. Військовий, перед своєю смертю, теж залишився сам-самісінький. Хоча потім всі трупи навколо нього повстали, щоб об'єднатись в оркестр і в унісон заспівати про те, що вони всі прокляті. Але закінчується пісня материними сльозами (вона, зрештою, вибачила синові).

Словом, Смерть змінила свої погляди, тож наступна пісня – «Sleep». Пацієнт усвідомлює, що настав час помирати. І караючи себе за вчинене зло, він повторює собі — його місце, після смерті, не в раю. Однак, якщо прислухатись, за інструменталом можна почути крики — крики Смерті, яка просить його прокинутись (Wake up). Вона намагається докричатись до Пацієнта, бо ж зарано помирати. І він все-таки почув, адже в наступній пісні — «Famous Last Words» — у головних героїв виникає діалог. З 1 куплету починаються слова Смерті, а приспів — зі слів Пацієнта. Він каже, що не боїться жити й ходити самотнім цим світом («I am not afraid to keep on living�).

При цьому запевняючи співбесідника у своїй готовності померти. І це так сумно, бо Смерть усвідомлює, як безглуздо вона померла, і як те ж саме стається з Пацієнтом. Тому вона підштовхує його до боротьби, позаяк у неї не було такої можливості, її ніхто не підтримав. До речі «Famous Last Words» має два закінчення: та, що в альбомі, закінчується спокійно, а радіоверсія — метально. У першому випадку Пацієнт потрапляє до раю, а в другому — до пекла.

В будь-якому разі, куди б він не потрапив, його потрібно провести через найяскравіші спогади — влаштувати парад («Welcome to the Black Parade»). Отже, ми прощаємось з Пацієнтом під час параду, який веде Смерть, в образі лідера маршу, а не військового, ким він був насправді. І з поваги до хлопчини, заблукала душа, разом з іншими померлими, співають останні слова Пацієнта: