Після продуманого сюжету, варто придивитися до його героїв. Настільки вони повноцінні персонажі? Як розкриваються? Як взаємодіють з іншими? Буває, що в гарній концепції історії герої не надно добре прописані або прописані не до кінця. Сьогодні поговоримо про типові помилки під час створення героїв книги.
Один герой - носій позитивних рис. Всі інші герої суто негативні
Якщо цього прямо не вимагає сюжет, наприклад якийсь антиутопічний жанр, то ліпше уникати таких конструктів, адже виходить не реалістично. Головний герой не може бути суто позитивним, ідеальним, в силу людської природи, а також інші можуть мати якісь гарні ознаки, що додають їм об’єму. Як от суперник, що окрім бажання перемогти в грі нечесним способом, може мати якісь інші моральні принципи.
Картонний набір
Іноді персонаж має картонний вигляд. Він наче є, але швидше слугує декорацією. І якщо припустимо, автор пропише діалог, без поясння від себе, що це говорить саме цей герой, то читач більше всього не впізнає його. Зазвичай, так виникає з другорядними персонажами.
Виділення персонажа через приниження інших
Так часто трапляється з головними персонажами, і передається жахливо клішованою фразою “не така/не такий як інші”. Тобто автор підносить персонажа не через його особливі якості, а через негативні інших.
Тут найліпше показати на прикладах. Класика: “всі інші дівчата бачили в ньому популярного хлопця, а вона ж знала його іншого, того тендітного хлопця, що усміхався їй, щоразу як заходила в клас ”. Або ще гірше: “не існувало жодної дівчини, яка б не прагнула залізти йому в штани, до неї вона перша йому відмовила, і це було так дивно”.
Мері С’ю
В літературі існує термін, як “меріс’юшний” герой. Це тип героя, якому все вдається, який все долає без проблем. Звісно, це зається нералістичним і швидко набридає читачеві. В певному контексті такий герой може бути, але з ним варто бути дуже обережним.
Надто швидко вчиться
Фактично, така навичка теж стосується меріс’юшності, та я схотіла виділити її окремо. Аж надто часто вона трапляється. Герої швидко проходять підготовку, і готові до виснажливої битви і навіть перемоги над тими, хто тренувався століттями, що здається неможливим. Такий герой сприймається віддалено, його складно зрозуміти та складно співпереживати йому.
Втачені (загублені) якості/вміння героя без причини
Якщо це цикл, деякі якості можуть губитися, і це псує історію. Почуття гумору чи здатність викликати якісь магічні сили, що могли б знадобитися знову, та вони чомусь зникають.
Ефект унікальності крізь час
Це особливо стосується роментезі. Що мається на увазі? От герой чи героїня починають змінювати хід подій, стан, який тримався століттями чи навіть тисячоліттями, бо за весь величезний час не знайшлося людини, зі схожими навичками. В це складно повірити. Я розумію, що тут спрацбовує троп “обраний/обрана” але з ним варто попрацювати, наприклад, прописати, що за 500 років уже були неоднарозові спроби змінити стан речей, але цього разу все вдасться.
Ось такі помилки/недопрацювання часом виникають з персонажами (якщо ви не згодні, то можете прописати свої думки в коментах, буде цікаво почитати).
На останок я лише зазначу. Зазвичай під час творення героїв дають одну досить очевидну пораду: зробіть їх людьми. Уявіть, що вони існують насправді, нехай не в нашому, а в іншому світі, бо не має значення, який фентезійний світ автор створює, ці правила працюють скрізь.
Сподіваюся, мої спостереження були для вас корисні. І памятайте, сюжети часом стираються з пам’яті, а герої здатні закарбуватися надовго.
Особливо, якщо вони унікальні.
