І. Після падіння світу
Дія перша
??? - Як давно ти тут?
Джо - О, привіт, тільки прийшов. Як ти?
??? - Було самотньо та сумно, але побачив тебе і стало веселіше)
Джо - …
Джо - Ну що ж, ходімо Том.
Ішовши мовчки по темному, вологому після дощу місту, ми дивилися в чисте нічне небо у пошуках правди про те, що сталося 70 років тому, коли весь світ раптом змінився.
Джо - Тобі не цікаво що відчували люди до того, як світ змінився? До того як почалася тиранія церкви Лікорісу?
Том - Цікаво, але що ми можемо зробити? Нам не дізнатися правди навіть якщо ми цього будемо бажати всією душею. Краще пришвидшимося, Аяка приготувала вечерю, скоріше за все вона все ще чекає на нас.
Хоча я й зупинив Джо, подумки продовжував нашу розмову про світ без тиранії церкви Лікорісу, яка залишила мене без сімʼї.
Почну з початку. Коли мені було 8 років ми жили недалеко від моря чи океану, я вже не дуже памʼятаю через те, що той період життя був дуже складним та травмуючим, я забув багато чого до мого потрапляння в притулок церкви.
Ми жили звичайним, щасливим життям. Мій батько був для нас опорою, завжди підтримував маму при панічних атаках, які відбувалися все частіше та частіше. Можливо, вона передчувала те, що відбудеться в майбутньому?
На мій 9 день народження ми прикрашали наш маленький будиночок коли в двері хтось постукався. Батько й мати були зайняти, тому попросили мене відкрити двері. Краще б я ніколи не відкривав ті чортові двері, які зламали мені життя. Краще б в той день ми вирішили святкувати мій день народження не вдома.
Відкривши двері я відчув як раптом в мене заболіла голова, а ще через секунду потемніло в очах. Слід сказати про те, що все що відбувалося далі я дізнався з віне - шару, що записує все що відбувається, або як це називали до кінця світу - камерах. Тому я невпевнений у правдивості цих спогадів, адже їх легко підробити, особливо якщо замішана церква.
