Війна жорстко змінює і залишається всередині.
Ті, хто побував на війні, хто кожної миті молився за своє життя, аби воно продовжилося б ще на хвилину.
Хто пройшов надлюдські випробування, бачив жахіття, смерть і стільки всього, що емоції і думки тепер складно помістити у слова.
Ті, хто зміг попри все вижити і зберегти велику частину своєї людяності, змінюються назавжди.
Вони ніколи не будуть такими, якими ви знали їх раніше.
Зовні – можливо, будуть демонструвати звичну поведінку, говорити на загальні теми, навіть шуткувати.
Але глибоко всередині – вони інші.
Вони здобули досвід і таку мудрість, такий погляд на життя, який багатьом із нас невідомий.
А ще ці люди можуть відчувати велику самотність.
Адже тут, у цивільному житті, ніхто, крім побратимів, не зможе їх зрозуміти.
Якби ви сильно не любили, не турбувалися, не намагалися, не розмовляли - ви зможете тільки уявити, що людина пережила.
Щодо історій та емоції, якими б можливо хотів поділитися ваш захисник, то їх витримає не кожен. Це нормально, ми всі живі люди, у кожного із нас різний об’єм прийняття. Тому не варто розпитувати, наполягати і намагатися звільнити людину від душевного тягара - це не ваша задача.
Ви не мусите все вислуховувати та контейнерувати, особливо, якщо відчуваєте, що для вас ті розповіді і деталі – занадто, занадто боляче.
Бо є ризик отримати «травму свідка» - психіка може не впоратися з такою інформацією.
Для цього існують спеціалісти, де в безпечному просторі довіри можна виговоритися і бути впевненим, що тебе безоціночно приймуть.
А от що ви можете – так це допомогти адаптуватися до цивільного життя. Поступово, крок за кроком, підлаштовуючись під ритм свого захисника. Забувши про всі свої очікування.
Пам’ятаючи, що перед вами – інша людина.
Знайома вам, але все ж таки інша.
Крім того, досвід війни та самостійного життя змінив і вас – про це також треба пам’ятати. Відповідно, ви для свого захисника теж добре знайома, рідна, але, все ж таки, в чомусь інша людина. Тому треба налаштуватися, що адаптація займе певний час.
Буде знайомство і звикання один до одного.
Такий от життєвий, природний процес, така от інтеграція досвіду.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
Що таке справжня турбота
Подбати про людину – це не означає дати їй те, що у вас є, що ви можете дати. Подбати про людину – це дати їй те, чого вона дійсно хоче, чого потребує на даний момент. В першому випадку не складно поділитися своїм, тим, що у нас і так є, що ми вміємо. В іншому - напружитися
Теми цього довгочиту:
ПсихологіяСумніви у симпатії
Якщо ви не впевнені, у вас є сумніви, чи подобаєтесь ви вашому потенційному партнеру або чи подобається вам ця людина - то, зазвичай відповідь одна. Ні. Жорстко, але це правда. Бо коли людина нам подобається – це очевидно. У вас буде внутрішнє глибоке знання: так або ні.
Теми цього довгочиту:
ПсихологіяПровина вцілілого: як з цим упоратися
Що можна зробити, щоб не було так гостро та не боліло. ☑️ Нагадайте собі: війна – не ваша провина. Спрямуйте емоції на ворога, який розпочав її.
Теми цього довгочиту:
Птср
Вам також сподобається
Імітація бурної діяльності
«Чи займаюсь я тим, що треба, чи просто роблю звичайні справи(побутові, ті, які не впливають на ваш розвиток) і цим самим створюю вигляд постійно зайнятого?»
Теми цього довгочиту:
ПсихологіяЕкономіка на військових рейках: Непомічений слон
Військова економіка складна і дискусійна тема в українському суспільстві. Особливо дискусійна тема моделі, за якою вона взагалі має працювати. Сьогодні ми проаналізуємо військові економіки минулого, і розберемося як її організувати нам, і чи випадково вона вже не організована?
Теми цього довгочиту:
ВійнаЯк псевдопатріотизм руйнує країну: приклад в Конотопі
На прикладі псевдопатріота показуємо як руйнують нашу країну
Теми цього довгочиту:
Політика