Майбутній прем'єр-міністр Енді Бернхем обожнює соціальні мережі, ненавидить зневажливу еліту і прагне виступати від імені виборців, які обурені тим, що їх залишили поза увагою. Звучить знайомо?
ЛОНДОН — Політичний успіх Енді Бернема безпосередньо залежить від його здатності вберегти Британію від хвилі націоналістичного популізму — тієї самої, що подарувала світу Дональда Трампа.
Утім, це не завадило майбутньому прем’єр-міністру Великої Британії ретельно вивчати феномен злету американського президента та — свідомо чи ні — переймати деякі з його методів для прийдешніх політичних баталій із британськими правими.
«Трамп вкрай непопулярний у Британії, — зазначає Люк Тріл, виконавчий директор аналітичного центру та соціологічної агенції More in Common U.K. — Але навіть ті, хто його терпіти не може, визнають: принаймні він робить те, що обіцяє».
За словами Тріла, саме цій здатності демонструвати рішучість у діях Бернем «може повчитися» у таких бунтарів-популістів, як Трамп.
Тінь правих над Даунінг-стріт
Бернем, новообраний лідер лівоцентристської Лейбористської партії, офіційно обійме посаду прем’єр-міністра Великої Британії вже цього понеділка. На вершину влади його стрімко винесли власні однопартійці. Вони панічно бояться нищівної поразки на наступних загальних виборах після місяців політичних провалів та гучних скандалів, якими відзначилося правління його попередника Кіра Стармера.
Тим часом ультраправа популістська партія Reform UK — заснована п'ять років тому під проводом соратника Трампа Найджела Фараджа — тріумфально увірвалася на політичну арену під час нещодавніх виборів по всій країні. Вона вщент розбила традиційні електоральні бастіони лейбористів і вже понад рік впевнено лідирує в національних соціологічних опитуваннях.
Депутати-лейбористи покладають надії на те, що Бернем стане тим самим «свіжим обличчям», здатним реанімувати згасаючі стосунки партії з розчарованими та дедалі більш цинічними виборцями, яких вона втратила.
Протягом багатьох років він чітко формулював головне завдання своєї політичної сили: якщо лейбористи зазнають краху, британська політика ризикує піти шляхом Сполучених Штатів і обрати найбільш правий уряд у своїй історії.
Бій на полі радикалів
«Подобається нам це чи ні, але Дональд Трамп і Найджел Фарадж зуміли знайти підхід до людей, які відчувають, що політики відцуралися від їхнього рідного краю», — писав Бернем у співавторстві зі Стівом Ротерамом у їхній книзі 2024 року «Курс на Північ» (Head North).
Аби виправдати сподівання мільйонів виборців із робітничого класу, зазначали автори, лейбористи повинні «дати бій радикальним правим на їхньому ж полі».
І починати треба з того, аби акумулювати та спрямувати в правильне русло гнів відкинутих суспільством аутсайдерів. Існують очевидні ознаки того, що рушійною силою як для Трампа, так і для Бернема є особиста образа на політичні еліти, які колись дивилися на них зверхньо, а також палке бажання зруйнувати стару ієрархію снобів.
Багато оглядачів неодноразово зазначали, що політична місія американського президента була значною мірою продиктована його власним досвідом. У минулому, будучи магнатом нерухомості та світською персоною, він постійно стикався зі зневагою з боку заможних і впливових еліт Америки. Що найважливіше — здатність Трампа транслювати це відчуття власної відкинутості політичними елітами знайшла глибокий відгук у виборців, які почуваються так само викинутими на узбіччя тими ж самими елітами.
Гнів аутсайдера як політична зброя
Бернем, мабуть, говорить про власні комплекси навіть відвертіше за Трампа. У книзі «Курс на Північ» Бернем (на той час мер Великого Манчестера) та мер Ліверпуля Ротерам згадували, як під час їхньої роботи в парламенті лондонські політики-елітарії ставилися до них як до «громадян другого сорту»:
«Ми хочемо, щоб ви знали, як це — чути ці зневажливі голоси в коридорах влади».
У цьому пасажі своєї книги Бернем і Ротерам зверталися до власних онуків. Адже багатьом виборцям у їхніх рідних північних регіонах і без того чудово відомо, як це — бути проігнорованими столицею.
Бернем ніколи не втрачає нагоди позиціонувати себе як вихідця з низів, хлопця з колишніх промислових робітничих районів Півночі Англії. І, на думку аналітиків, такий імідж може спрацювати.
Завдяки своєму регіональному акценту він виглядає «справжнім», а не черговим представником лондонської еліти в очах багатьох виборців, які підтримували лейбористів ще два роки тому, але згодом відвернулися від них. Про це зазначає політична консультантка Дебора Меттінсон, яка обіймала посаду директорки зі стратегії партії напередодні виборів 2024 року.
Нині Меттінсон проводить нові соціологічні опитування та дослідження у фокус-групах для Інституту прогресивної політики (Progressive Policy Institute) — вашингтонського аналітичного центру.
«Суть у тому, що люди вкрай розлючені і їх терпець уривається, — підкреслює вона. — Ці критично важливі виборці з робітничого класу жадають змін як ніколи раніше — і при цьому вони вкрай цинічно оцінюють здатність політиків ці зміни забезпечити».
Джерело — Рolitico
