Література повинна відображати життя, і щоб не стати графоманом, котрий любить писати за ради письма, потрібно визначитися з темою та напрямком своєї літературної діяльності.
Мені до вподоби сучасна проза, зокрема таких письменників як Пауло Коельо, Фредерик Беґбедер, Харукі Марукамі та деяких інших. Я не кажу, що мені не цікаво почитати інші жанри, такі як фантастика або детектив, просто проза про життя мені більше до душі.
Із класики мені подобаються такі письменники як Джордж Орвел та Вільям Голдінг, яких я не так давно для себе відкрив. Їхні твори відображають життя за певних умов, та в деякому сенсі є пророчими.
Що виокремлює вище наведених митців серед інших? Саме те, що вони визначилися з темою своїх майбутніх робіт. Писати повірте мені не легко, завжди приходиться вигадувати щось нове. А ще варто додати, що написане має нести якійсь сенс та повинно викликати у читача емоційну та зворотну реакцію. Бо інакше то все буде проста писанина. Чого я так впевнено пишу про це? Бо я вже пройшов цей шлях та ту стадію, в якій писав заради того, щоб написати. Перші написані мною розповіді тепер після прочитання викликають тільки поблажливу посмішку.
Можна писати, щоб розважити читача; можна писати, щоб заробити грошей; а можна писати, щоб закарбувати своє ім’я і у вічності. Саме останнє я вважаю самим доречним для будь-якого письменника. Бо якщо це ваше покликання, то література, котру ви створюєте повинна бути визнана у світі (наприклад, як у Ернеста Гемінгвея), та повинна відповідати на життєві питання.
Я не кажу, що досяг саме цього рівня майстерності та не стверджую, що можливо його досягну. Зараз я просто пишу, і не відкидаю того бажання, щоб заробляти собі на життя словом. Просто це мої думки про те, якою повинна бути справжня література.
