Японську мову треба якось адаптувати під українську у перекладах, новинах. Для цього існують так звані “системи”. Тому, ось детально про системи адаптації від мене та локалізаційної спілки “Перекладацька відповідальність”.
Які системи існують? Багато. Нас цікавлять чотири.
1) Система поліванова.
Система транслітерації на російську. Крім очевидного факту російськості важливо от що: вона адаптована саме під цю мову, враховує її особливості (наприклад, неможливість вимовляти "і" після шиплячих перетворила японське "ші" на "сі"). Нащо нам про неї згадувати?
2) Бо існує система Бондаренка.
Крім того, що його особа доволі сумнівна, ця система майже точно копіює систему поліванова (пишуть "розроблена на її основі"), де покладено здоровецький болт на те, що до багатьох японських звуків можна знайти набагато ближчі українські відповідники). Що його змотивувало зробити саме так — думаю, неважко зрозуміти (росія). Законодавцем моди та того, яку систему варто використовувати, наскільки я розумію, є КНУ імені Шевченка та інші подібні установи, як-от Товариство викладачів японської мови. З 2011-2014 років вони припинили використовувати цю систему.
3) У 2011 році японісти змінили свій підхід та оновили систему Бондаренка, додавши туди нарешті пом'якшені шиплячі. Ця система фігурує під назвою "Ґоджюон".
Так, українці здатні своєю щелепою вимовити суші, так само, як і слово "шість", нам немає причини заміняти це на сусі. Це було очікувано та логічно. Ця система набагато краще пристосована до норм української мови і "офіційно визнана", хоча відносно (є лише рекомендації до використання). Так, ця система не ідеальна, але це і не сестра-близнючка "поліванівки".
4) Четвертий наш кандидат — система Коваленка.
Найкраща наразі система на думку багатьох японістів (та й на нашу) — нам доповідають, що саме її використовують для викладання в багатьох університетах зараз. Чим вона переважає Бондаренка-оновленого, хоч на перший погляд вони майже однакові? Вона відображає одну з важливих характеристик української мови, милозвучність, а конкретніше дозволяє запобігти збігам голосних. Наприклад, Хацукаїчі, а не Хацукаічі.
Збіг японських голосних /a.i, i.i, u.i, e.i, o.i/ ([а.i], [i.i], [u.i], [e.i], [o.i]) позначається українськими аї, ії, уї, еї, ої (ї після голосної вживається відповідно до правил українського правопису).
廿日市 хацукаїчі (місто Хацукаїчі)
福井 фукуї (місто Фукуй)
І ще кілька важливих моментів. Порівняльний аналіз всіх популярних систем можна буде глянути за цим посиланням в кінці тексту, там пояснення, чому конкретні звуки мають передаватися ось так, а не інакше, і яка система найкраще впоралася з цією задачею.
Так а що використовувати тоді? По-перше, жодна з наявних зараз систем не ідеальна і не є десь законодавчо затвердженою, тут радше впливає авторитет деяких установ та традиція перекладу. Раніше активно просували Ґоджюон, зараз більше просувають Коваленка (рекомендують у статтях, просувають на конференціях. Не тільки студенти, а й професори, кандидати наук). Практично, можете використовувати те, що вам припаде до душі, або ж покластися на чийсь авторитет. Можуть бути різні аргументи.
Та не може існувати жодного аргументу на користь використання систем з російською в базі. Адже крім факту російськості не варто забувати, що вони пристосовані ДО РОСІЙСЬКОЇ. З цією думкою погоджуються як мінімум японісти КНУ, інших навчальних закладів, спілка викладачів японської.
Кажете використовувати Коваленка? Але Коваленко місцями не збігається з правописом! Ігнорує правило дев'ятки, подвоєння, використання "ґ" в загальних назвах! Кого слухати, його чи правопис? Штука в тому, що наш актуальний правопис практично ніяк не регулює написання запозичень із японської (крім великої літери та використання "х").
І жодна з систем не є пристосованою до правопису на 100%. Кожен перекладач (чи видавництво) вирішує сам: використовувати просто систему (і яку саме) чи накотити зверху ще й потрібні правила правопису.
Ми для себе обрали використовувати просто систему Коваленка, адже ми намагаємося передати оригінальні слова якнайближче до вимови мови-оригіналу, використовуючи для цього доступні ресурси української.
Також ділимося з вами дуже хорошою роботою пані з КНЛУ, де можна почитати не лише про особливості популярних систем транслітерацій, а також про те, навіщо вони, як їх використовують. Спойлер: після всіх аргументів, авторка робить висновок, що краще використовувати Коваленка: http://rep.knlu.edu.ua/xmlui/handle/787878787/428
