Їжачки контролюють дитячі садочки
Там де ліплені лиця на зсушених пнях
Їжачки складають у екселях рядочки
В інтервалах яких закріпилась пітьма
Їжачки виникають з-під іржі й листочків
Проростають зі шкіри забутих безхатьк
У спотвореній тиші
Ще до перших поезій
Їжачку народитись
Дозволить кришталь
Й поблажливо їжачки встають на дорогах
Де скликають натовпи застиглих бажань
Їжачки замітають сліди про тривогу
Пряною слиною роз'їдаючи сталь
Прогризаються крізь клітки
Металеві, цифрові й бетонні
Клітини живого й неживого тіла
З'їдають лиця але не людину
Поглинають міста
Та диференційні рівняння
І хоча брешуть
Проте не обманюють
Випалюють подихом з цвинтаря заспаність
З'їдають відсутність пульсу
Веселку й кульбаби
З'їдають реальне
І з'їдають лімінальне
Не лишаючи надій на порозуміння
З'їдають голоси
Не з голови голоси
А з предметів з'їдають
Очі на собі замикають
Очі у стінах
Очі в машинах
Голки за космос як один всі націлять
І зворотнім дощем нас покинуть
Рухати планети по правилам слів
02.07.23
