Хтось помиляється сьогодні,
Хтось завтра, а хтось — і потім.
А що ти? Де твоя правда?
Чи цікаві тобі трагедії,
Коли співчуваєш усім,
Хто в них потрапив, мовчиш,
Згадуючи внутрішні війни —
Як божий гріх, що не зник.
Спогади лишаються в серці,
А може, й ні — ти герой,
Герой сьогодення,
Богом хвалебний,
Відваги не позбутись.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Стресостійкість... Що таке ця стресостійкість і чи така вона потрібна, наскільки бажана?
Я написав дещо божевільне, чи може геніальне? Не знаю, але краще шаленство у голові, аніж порожнеча.. Я не знаю де публікуватися. Не знайшов активного середовища взаємодії автора з читачами, а мене цікавить саме зворотне спілкування.
Нелогічне завершення історії Вершника Гія та зачарованого дому пані Жоржини
Стресостійкість... Що таке ця стресостійкість і чи така вона потрібна, наскільки бажана?
Я написав дещо божевільне, чи може геніальне? Не знаю, але краще шаленство у голові, аніж порожнеча.. Я не знаю де публікуватися. Не знайшов активного середовища взаємодії автора з читачами, а мене цікавить саме зворотне спілкування.
Нелогічне завершення історії Вершника Гія та зачарованого дому пані Жоржини
