Хтось помиляється сьогодні,
Хтось завтра, а хтось — і потім.
А що ти? Де твоя правда?
Чи цікаві тобі трагедії,
Коли співчуваєш усім,
Хто в них потрапив, мовчиш,
Згадуючи внутрішні війни —
Як божий гріх, що не зник.
Спогади лишаються в серці,
А може, й ні — ти герой,
Герой сьогодення,
Богом хвалебний,
Відваги не позбутись.
У цьому вірші звертаються до річки, яка символізує спогади, емоції та переживання. Розповідають про своє каяття та любов, яка переплітається з болем і втратами. Річка стає свідком його почуттів, а також місцем, де зберігаються незавершені листи та думки
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
Вірш передає глибокі почуття любові та ніжності, які відчуває ліричний герой. Він описує простирадло, яке пахне коханою людиною, символізуючи близькість і інтимність. Долоня коханої є для нього невідомою, але цінною, що підкреслює силу почуттів.
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
Відпочивала, музику слухала, раптом приходить ідея зробити закладки. Кілька днів тому мені запропонували взяти декілька закладок з бібліотеки. То був день читання чи щось таке, і до цього дня пані бібліотекарка надрукувала безліч різних закладок. Вирішено: йду створювати свої.
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
Відпочивала, музику слухала, раптом приходить ідея зробити закладки. Кілька днів тому мені запропонували взяти декілька закладок з бібліотеки. То був день читання чи щось таке, і до цього дня пані бібліотекарка надрукувала безліч різних закладок. Вирішено: йду створювати свої.
