Хтось помиляється сьогодні,
Хтось завтра, а хтось — і потім.
А що ти? Де твоя правда?
Чи цікаві тобі трагедії,
Коли співчуваєш усім,
Хто в них потрапив, мовчиш,
Згадуючи внутрішні війни —
Як божий гріх, що не зник.
Спогади лишаються в серці,
А може, й ні — ти герой,
Герой сьогодення,
Богом хвалебний,
Відваги не позбутись.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.
Ці цитати не замінять Вам необхідного навчання з письменництва, проте надихнуть 100%
Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.
Ці цитати не замінять Вам необхідного навчання з письменництва, проте надихнуть 100%
