Ім’я Джеффрі Чосера (бл. 1343-1400) не відоме широкому загалу так як того ж Данте чи Шекспіра. Проте саме завдяки йому розмовна англійська мова постає у літературі. Це можна порівняти із виходом «Енеїди» Івана Котляревського у 1798-му році. Усі ми знаємо, що цей твір був першим зразком народної української мови у друці. Та якщо нам відомий цей факт, то про попередників всіма улюбленого Вільяма Шекспіра — ні, зокрема про Джеффрі Чосера. Тож чим конкретно він має заслужити прихильність українських читачів?
Джеффрі Чосер використав свій досвід королівської служби, військових походів та дипломатичних доручень для написання своєї знаменної поеми «Кентерберійські оповіді». Адже де ж іще перекладач «Роману про Троянду» міг отримати здатність змальовуви натуру різних верств суспільства так чітко?
Англійський поет був незамінною та спритною людиною — про це свідчить його викуп із полону у 1360-му році за 16 фунтів королем Едвардом III. Дипломатичні місії в Італії протягом 1370-1378 років були дуже важливими, оскільки там він, ймовірно, зустрівся із Петраркою та Бокаччо. «Декамерон» і надиув Чосера на створення свого власного шедевру.
«Кентерберійські оповіді» унікальні з дуже багатьох сторін. Окрім вище зазначеного факту, це збірка з 24 новел. За сюжетом прочани прямують вклонитися гробниці святого єпископа-мученика Томи Бекета в Кентербері, вбитого з наказу короля Генріха II. Той, хто дійде найшвидше, отримає приз у вигляді великої учти за ініціативою Гаррі Бейлі — господаря заїзду «Табард» у Савтверку. А під час подолання цього шляху кожен із героїв має розказати по 4 історії зі свого життя — дві дорогою до Кентербері і дві назад. (так твір мав містити у собі 120 новел, проте колоритніших персонажів дошекспірівської Англії
«Кентерберійські оповіді» є своєрідною енциклопедією життя тодішнього суспільства. Ми отримуємо з них докладну інформацію про те, як жила тодішня шляхта, духовенство, містяни, люди вільних професій, селяни, а саме: лицар, його син-сквайр, монах, парафіяльний панотець, ігуменя, економ, студент, лікар, правник, продавець реліквій, ткаля, кухар тощо. Чосер сатирично описує постаті і практик Церкви. Монах вправно полює, чернець не гірше лупить гроші з пастви, Ігуменя манірна й не цурається суто земних утіх, а Возний видурює гроші з довірливих селян і містян. Хоча Чосер не був атеїстом і після написання своїх творів сам засудив їх. Також поет яскраво відобразив індивідуальні риси і манеру говоріння оповідачів. Вибухову й щиру Жінку з Бату неможливо сплутати з манірною Ігуменею, а шляхетного Лицаря — з грубуватим Мірошником. Проте ця поема все одно потрапила під цензуру. У 1873 році «Кентерберійські оповіді» були заборонені у США за «непристойний, неприйнятний матеріал». Хоча значення цей твір має велике, оскільки правдиве, хоч з нотками іронії, зображення реалій англійського середньовічного суспільства доводить, що навіть через 700 років ми можемо впізнавати у героях відомих нам людей сьогодні. А завдяки неймовірно якісному виданню «Астролябії» та перекладу Максима Стріхи до пізнавання славетної англійської поеми можуть долучитись і українські читачі.
«Кентерберійські оповіді»
Уривок із прологу Мірошника
…Тож він гукнув, подібний до Пілата:
«Клянуся вам кістками й кров’ю я,
Що краща буде оповідь моя,
Щоб Лицарю за повість відплатити!»
Господар бачить, — той по вінця впитий:
«О Робіне, мій брате, постривай;
Значнішим — черга перша, і нехай
На користь оповідь усім та піде!»
«Клянуся Богом, дітися вам ніде!
Чи слухайте, чи йду я геть від вас».
Тоді Господар: «Що ж, у добрий час!
Потрібно дати дурневі дорогу».
Мірошник тут: «Я перш складу розлогу
Вам протестацію, бо хоч п’яний,
Моєї в тім не знайдете вини.
За те, що хміль слова мої кошлатить,
Савтверкський ель потрібно винуватить.
Однак я вам історію утну
Тепер про теслю і його жону,
І як
йому студент наставив роги».
