Протягом 10 років у пригодах D&D 5e роками тягнувся прихований сюжет із чорними обелісками - дивними артефактами, розкиданими по різних пригодах. Що це за обеліски, яка їхня роль, до чого тут Векна? І головне - чому насправді ми втратили гідний фінал редакції 5е?
Одягайте свої шапочки з фольги, бо ми вирушаємо досліджувати одну з нійбільших конспірологій D&D 5e!
Таємниця обелісків
Що це взагалі таке!?
Створена з чорного полірованого каменю чи металу структура, яку не раз можна зустріти в офіційних пригодах D&D. Як правило, обеліски не мають ніякої ролі - вони просто “існують”. Стоять собі самотньо у нудній локації чи віддаленій кімнаті. З обелісками не можна взаємодіяти, з ними не було ніяких квестів. Тим не менш, деякі перевірки навичок могли вказати на магічну ауру обʼєкту, а паладини могли відчути присутність невідомої істоти всередині. Запитань до обелісків було безліч, а офіційних відповідей - нуль.
Лор обелісків
З офіційних пригод D&D нам відомо, що обеліски створила древня цивілізація “Ткачі” (Weavers) - загадкові істоти, що були майстрами магічних наук. Обеліски мали властивість “відмотувати” час, і у випадку глобального катаклізму (навіть масштабів всесвіту) мали б стати нашим порятунком.
На жаль, один з таких обелісків потрапив у поле зору злого ліча - Векни. Користуючись силою артефакту, він втрутився в їхню історію з метою їх знищення (а разом з ними, і секрету обелісків). Деталі невідомі, та після цієї події цивілізація Ткачів перестала існувати. Знання про обеліски та їх властивості поринули у забуття.
Пройшли тисячоліття, і обеліски віднайшла Нетерильська імперія. Будучи надзвичайно розвиненою магократичною цивілізацією, вони активно вивчали та досліджували таємниці таємничих монументів. З часом вони почали самостійно створювати такі обеліски, щоб у випадку катаклізму повернути час назад та врятувати світ.
З незрозумілих причин, Нетерильці не скористались обелісками, коли їх імперія була знищена. Знання про ці артефакти знову були забуті на тисячоліття. Почалися 1490-ті роки DR, і самотні обеліски мовчки спостерігають за гуртами шукачів пригод, що проходять повз…
Перші згадки
Вперше обеліски зʼявилися ще у 2 редакції D&D. Так само їх можна знайти у пригодах 3.5, конкретно в сетингах Planescape та Forgotten Realms. Вони мали певні сенси та функції, але це обмежувалось однією локацією чи пригодою. Візуальний образ чорного обеліску зʼявлявся ще тоді, але лише в 5e він отримав спільний наративний сенс.
У 2015 році, в пригоді Princes of the Apocalypse для 5е зʼявляються перші обеліски, навколо яких хоч якось зосереджена увага (локації B23 та F11). У цій пригоді, Культ Каменю (хто б міг подумати) використовував обеліски як ритуальні обʼєкти - для жертвоприношень та подібних дій. Зараз нам відомо, що тоді у письменників D&D не було якогось амбіцій про великий сюжет довкола них. Цей обеліск став частиною “таємничого метасюжету” заднім числом.
Та саме ця пригода підкинула їм ідею сюжету, що розвивався 10 років на фоні наших з вами ігор…
Розвиток сюжету
Починаючи з Out of the Abyss (2015) обеліски почали привертати до себе увагу. Знову загадковий чорний монумент посеред пустого приміщення, у тунелях під поселенням Ґраклстуг. В цьому випадку, гравці могли телепортуватись в іншу локацію пригоди, використавши магію обеліску.
У Storm King’s Thunder (2016) є містечко Найтстоун, що побудоване навколо обеліску. Обеліск викрадають гіганти за три дні до початку сюжету книги. В пригоді також пропонується сюжетна зачіпка про “чарівника-гіганта, що хоче прикликати апокаліпсис, використовуючи загадковий чорний камінь в якості матеріального компоненту”.
Історія набирає обертів у 2017 році в книзі Tomb of Annihilation. В Гробниці Девʼяти богів (глава 5, мапа 5.1, локація 1), біля входу стоїть обеліск. Як показала практика ДМів по всьому світу - майже всі пригодники проходили повз. Та якщо комусь приходило в голову обвалити обеліск - зʼявляється демон з рівнем небезпеки 13, і вірогідно розвалює вашу паті за кілька ходів.
Ідея руйнування обелісків продовжується у 2018 році, в книзі Dungeon of the Mad Mage. На 22 рівні підземелля є кімната з обеліском (локація 34b). Якщо обеліск обвалити - він розібʼється, і з нього вилізе маленька золота жаба. Ця жаба - замаскований ілюзією коатль (добра магічна істота божественного походження). Перебування всередині обеліску позбавило його памʼяті - чому він був всередині та хто його туди помістив лишається загадкою.
Перша цікава взаємодія зʼявляється у пригоді Descent into Avernus (2019). В Авернусі ви зустрічаєте поруч з обеліском чарівника, що пропонує взяти участь в ритуалі. За словами чарівника, обеліск має сильну магічну ауру, і ритуал покращить ваші магічні навички! Та воля обеліску може бути різною - від бонусних +2 до броні на 24 години, до залпу 5 магічних стріл у вашу голову.
Розкриття сюжету обелісків
Долина Морозних вітрів
За 5 років обеліски стали предметом обговорень та спекуляцій. На Reddit точилися обговорення про функцію обелісків, на YouTube виходили огляди кожної згадки в книгах. Люди розуміли, що це занадто цікавий обʼєкт, щоб бути простим великодневим яйцем редакції 5е. Спільнота плела теорії: яку роль зіграють обеліски в історії мультивсесвіту D&D?
У 2020 році виходить книга Icewind Dale: Rime of the Frostmaiden. В ній, ми нарешті отримуємо детальну офіційну інформацію про функції та походження обелісків. Власне те, що я описав вище.
У фіналі пригоди можна віднайти руїни нетерильського міста Ітрин, де самотньо стоїть чорний обеліск (локація Y21). За описом, архімаг міста помістив тут обеліск на випадок, якщо Ітрин буде зруйновано. Так і сталось - літаюче місто впало з неба (коли архімаг Нетерилу Карсус спробував стати богом магії замість Містри, “відключивши” магію у всесвіті на короткий час). В процесі обеліск було пошкоджено, що зробило його непридатним до використання. Гурт пригодників може полагодити обеліск і активувати його. Ця дія перемістить весь світ на ~2000 років назад (у -343 DR, за 6 місяців до падіння Ітрину), а на місці обеліску зʼявиться коатль (в образі аракоа) та повідомить, що “його обовʼязок було виконано”. Як і з золотою жабою - коатль нічого не памʼятає.
Кульмінація (майже)
Окрім пригоди Rime of the Frostmaiden, обеліски не мали ніякої явної функції. Згодом виходить книга Phandalver and Below: The Shattered Obelisk (2023) - і вже з назви зрозуміло, що тут буде щось цікаве!
На жаль, очікування не дуже справдились. Книга повертає нас у знайоме містечко Фандалін та досліджує таємничі події глибоко під його землями. Історія розповідає про трьох ілітидів, що бажають використати руїни обеліску для звʼязку з Далеким виміром. Гравцям не дають можливість взаємодіяти з артефактом, як у минулих пригодах, але в кінці книги автори дають нам більше інформації. Тут розробники офіційно підтверджують звʼязок між обелісками (викладено повний список книг 5е, де можна їх зустріти), а також коротко описують історію раси ткачів (Weavers).
Спільнота неоднозначно прийняла пригоду, але всі раділи новій згадці обелісків! Та після подій під Фандаліном, таємничі структури перестали згадуватись в офіційних матеріалах D&D. З цього моменту чорні обеліски пішли у забуття в нашому світі так само, як і у Фейруні.
Фінал редакції 5е
Я був на максимальному хайпі, коли почув анонс Vecna: Eve of Ruin (2024)! Історія мала б стати альтернативою “Avengers: Endgame” для редакції 5е. За описом, Векна бажає переписати реальність мультивсесвіту D&D під власний задум, і тому пригодники вирушають у останню битву проти наймогутнішої сили космосу. У Icewind Dale згадувалось, що Векна викрав один з обелісків - тому cпільнота відчувала, що чорні монументи стануть ключовим елементом сюжету.
Я також не був осторонь. Протягом 2023 року я запхав історію з обелісками у 4 свої кампанії. Мої гравці також почали роздумувати про обеліски, чекаючи розвитку цього сюжету. Та на жаль, для нас всіх - це очікування було марним.
Книга вийшла у травні 2024 і я отримав її на руки (в TikTok є мій огляд на 5 хвилин). Мене вразили арти та масштаб пригоди, але відчувалась вона якоюсь… незавершеною. І не дивно - я перевірив, і у книзі нуль згадок слова “obelisk”. Десятирічна історія просто… зникла.
Про що ж була історія Векни? Наймогутніший ліч всесвіту бажає переписати реальність, і ви маєте його зупинити. Для цього пригодники мають знайти уламки Посоху семи частин (також доволі легендарний предмет лору D&D), що розкиданий по мультивсесвіту. В процесі ви відвідуєте Рейвенлофт, Ебберон, Грейхоук, та інші знакові світи D&D.
Побігавши по світам в ролі “принеси-подай”, ви натикаєтесь на Векну (який, до слова, протягом всієї книги ні разу не зʼявляється!). Даєте йому в гарбуза, він зникає, ура. Ну, ви зрозуміли - перетворити це на гідне завершення епохи 5е може лише ваш ДМ, додавши купу правок.
Що ж пішло не так? Чому ми не отримали того епічного фіналу, і чому обеліски зникли з радару?
Кінець епохи
Розкриття задуму
З часом, ці питання і для мене стали не актуальними. Вийшла редакція 2024е, нові пригоди, нові виклики. Та все стало на свої місця, коли 8 лютого 2026Polygon випустили інтервʼю з Крісом Перкінсом - колишнім головним редактором D&D. Перкінс відомий як талановитий наративщик, і перлиною його роботи є легендарна Curse of Strahd (2016). Саме під його керівництвом виникла ідея обелісків, і ця ідея справді мала перетворитись у кульмінацію редакції 5е.
В інтервʼю Кріс пояснює:
У нас вже були готові концепти для реалізації цієї історії.
“Кульмінацією мало стати повернення у часи Нетерильської імперії. Повернення до Нетерилу завжди було у нас на думці. Зробити це через мандри в часі було єдиним можливим варіантом. Я б відштовхувався від вайбу Expedition to the Barrier Peaks (1980) - коли магія настільки дивна та чужа, що сприймається як технологія”
На жаль, на шляху стали банальні корпоративні процеси Wizards of the Coast. У 2023 та 2024 роках йшла розробка нової редакції - Перкінс також відігравав у цьому ключову роль. Та через ці процеси відбулася зміна людей і пріоритетів усередині компанії.
Перкінс продовжує:
“Мені довелось допомагати з бізнес-процесами, тому розробкою зайнялися інші люди. Коли я відійшов від процесу розробки як креативник, ми втратили цей сюжет.
У 2025 році Перкінс покинув команду D&D та перешйов до Darrington Press (видавництво Critical Role) працювати над Daggerheart. На жаль, історія чорних обелісків покинула стіни WotC разом з ним. Тим не менш, ідея мандрівки до часів Нетерилу лишалася в головах команди розробників - у листопаді 2025 відбувся реліз 32-сторінкового цифрового Netheril’s Fall для D&D Beyond. Ця збірка лінійних ван-шотів стала тихим відлунням того, що мало б стати гідним завершенням 5-ї редакції D&D. І так, в ній обелісків не було.
Потенційно, Vecna: Eve of Ruin могла б стартувати з перемоги Векни. Мультивсесвіт програв, але невеличкий гурт пригодників відмовився б прийняти це. Використавши силу обелісків вони б повернулись туди, де все почалося. Більше того, ідея перепису реальності в результаті мандрівки в часі стала б чудовим поясненням переходу на редакцію 2024е.
Епілог
У підсумку чорні обеліски стали не фіналом 5e, а символом втраченого потенціалу. Роки спекуляцій та теорій відданих фанатів розбилися об реалії корпоративних процесів.
На щастя, ніякі корпоративні дії не визначають те, якими будуть наші ігри. Від себе раджу: використайте цю інформацію. Дайте своїм гравцям можливість поринути у одну з найцікавіших історій редакції 5е. І що найважливіше - створіть для них гідне завершення саги про чорні обеліски!
Підпишись!
У мене лише цікаве про D&D!
