Шановна публіко у формі охоронців!
У формі продавчинь і прибиральниць!
Спішіть насолодитись бенефісом!
І оцініть мугикання і танець!
Станцюю вздовж поличок із пляшками,
На клавішах скляних для вас зіграю
Я рок-н-рол темтячими руками,
У кошик самоцвітів назбираю!
Без них і ви, і я – сумні примари
У лабіринтах сумнівів і спогадів.
Загублені, дурні мішки з кістками,
Кормушка комарів, ґедзів і оводів!
Додам до крові рому й вин рубіни!
Корунди кальвадосу і портвейну!
Змочу кишки цитринами текіли!
І хризолітами лікерів і абсенту!
Алмази джину, грапи і горілки
Дадуть зіницям сяйво діамантів!
Опали і топази бренді й віскі
Нас інкрустують силою гігантів!
Бурбону й коньяку ясні циркони
Зміцнять кістки, покращать настрій!
Берил куантро, вермуту шпінелі
Богами зроблять – недругам на заздрість!
Так! Я впустив одну недбало пляшку!
Ще кілька в запалі змахнув візочком!
Хіба це привід дихати так тяжко?
Все відшкодую! Відпустіть сорочку!
О, Віолето! Мій адміністратор!
Володарка сердець й бісівська врода!
Вологих мрій і дум моїх куратор!
Звільню з полону Вас – лиш дайте згоду!
Як бачу Вас, то хочеться хреститись!
Який овал обличчя, погляд, вії!
З пекучим квітом вуст я прагну злитись
У поцілунку пристраснім! О, мріє!
Підскочу я по Вас десь так о сьомій.
Ні, за кермо не можна – старі рани.
Я пригощу коктейлями красуню,
Писатиму портрети – на дивані!
О, Віолето! Сильна, владна жінко!
Коритимусь я Вашим всім наказам!
О ні! Не розбивайте хворе серце!
Ні, я не пив! Не пив, авжеж, ні разу!
Я бачу жаль в очах прекрасних Ваших.
Не варто, мила, сум Вам так не личить!
Лиш дайте час – зроблю я вибір кращий
Між Вами – і пляшками на полицях…
