Я боюсь без особливих старань,
Але досягнути кваплюсь.
На себе увагу, перебивати,
Забути образ невірного.
Все так складно, і тому здається неймовірним,
Може, це сни фантастів,
Що перебігали сторінки, обрисів жахливих.
Чи тривога смутку —
Втрата відчуттів.
Наші риси, інколи складно читати, коли мимоволі минаємо мрії дитячі, - недопустимі увагою та знаками, але згадка живе, коли сльза піде на аркуш забутого листа.
Вірш описує спогади про творчий процес, де фізичні дотики до фарб і полотна переплітаються з болем і ніжністю, відображаючи емоційну глибину ліричного героя. Через сни та рани він шукає натхнення й любов, занурюючись у мистецтво.
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
Історія про ейджизм в підборі персоналу в Україні. Чи колись Вам відмовляли в роботі з-за Вашого віку?
“Не знаю, наскільки ця платформа адаптована під поезію, але спробувати не завадить”
Історія про ейджизм в підборі персоналу в Україні. Чи колись Вам відмовляли в роботі з-за Вашого віку?
“Не знаю, наскільки ця платформа адаптована під поезію, але спробувати не завадить”
