"Навіщо нам потрібен горрор?" - я бачила це питання сотні разів. Багато кому важко дивитися на кров бризкаючу в екран чи зненацька вилітаючих потвор. Я розумію їхній страх і він природній, але ж люди всеодно хочуть це відчути.
Ще до появи кіно люди писали страшні книжки, розповідали одне одному міфи та байки. Вони розходилися стражним ажіотажем по світу і люди бажали лякати себе страшними історіями. Кінематограф теж не відставав. Потреба суспільства у лякаючих сюжетах та нових потворах росла. Через це ми побачили Годзілу, Фреді Крюгера, Ганібала Лектера та ще купу різних вбивць. Але чи всі горрори однакові?
Звичайно ні, не офіційно звичайно, але є певні підвиди жанру. Кожен з них має певну аудиторію та розкриває певні теми. Не можу рекомендувати конкретний, бо усі вони чудові і зараз ви зрозумієте чому.
Слешер
Це споконвічний жанр який приваблює людей своєю жорстокістю. Дехто скаже, що це піджанр горрору, але все ж я б не робила таких заяв. Слешер це інша сторона шутеру, просто там більше крові та видовищності. Головною рисою є наявність фанатичного вбивці, який готовий на жахливі вчинки заради цікавості, або навпаки - справедливості. Першовідкривачем жанру вважається "Психо" Хічкока. Якщо порівняти його з сучасними фільмами, наприклад "Перл", то наврядчи цю стрічку можна назвати ідеальним початком. Хоча варто відзначити, у свої часи вона набула неймовірного резонасу, а на факультетах кіно і досі розбирають прийоми відомого режисера.
З роками цей жанр став ще соковитішим. Головні герої стали неймовірно безумними та набули нових цілей. Хоча у жанру є багато противників, які вважають що вбивства режисери насичують пристрастю і це може мати поганий вплив на людей. Ми ж не будемо їх слухати, вірно? Суспільство все ще бажає заглянути у голови вбивць, тому жанр завжди буде актуальним. А розбещений розум глядачів може підбурювати лише оточення та життєві негаразди.
Боді-горрор
Якщо ви колись бачили декілька кадрів з серії фільмів "Чужий", то ви точно зрозумієте про що цей піджанр. Він заснований на страхах людей. Хто з нас не уявляв зміну тіла або переживав пубертатний період? Багатьом дівчатам страшно мати зайві кілограми, а деякі хлопці можуть заради "ідеального" тіла буквально жити в спортзалі. Усе це дуже влучно підмітили творці та заснували горрор який лякає тілом та його видозмінами.
Може здаватися що головними сюжетами стануть дві голови чи додаткові руки, але то не зовсім так. Головна ціль режисерів постати перед шоком, аби люди дивилися в екран та закривали очі, аби вибігали з кінозали в туалет або ж просто насолоджувалися дивиною подій. Так, Кевін Сміт протягом двох годин перетворив людину на моржа у фільмі "Бівень". Джулія Дюкорн запропонувала героїні переспати з машиною у фільмі "Титан". А Клайв Бекер анатомічно точно передав створення людини у фільмі "Повсталий з пекла".
Це психологічно важкий піджанр, але він приголомшує людей та розвивається з кожним роком.
Тваринний горрор
Від складних фільмів перейдемо до трохи комічних. Акули, піраньї, анаконди, динозаври та павуки - страхи людей, про які варто було зняти чергову партію фільмів.
Моє особисте відношення до цього піджанру трохи скептичне, але багато людей передивляється "Щелепи" і каже що кращого фільму ще ніколи не бачили. Думаю дивитися на те, як акула відриває голову чи ногу когось веселить. А як відомо щастя продовжує життя, тому жанр має місце бути.
Так само працює з всесвітніми міфами про перевертнів, вампірів, привидів, прибульців, демонів та зомбі. Їх часто поєднують в горрор-комедії та загальне враження трохи псується. Тому чим більше "Потягів до Пусану" та "Прибуття" буде в кіно, тим швидше враження від жанру покращиться.
Пост-горрор
Кінокритики скажуть "Вау", звичайні глячачі можуть сказати "Нудно". Такі різні та суперечливі думки виникають при перекладі сучасного горрору. Такі стрічки не дарма називають розумними, бо в них не будуть вижчати гарні дівчатка бігаючи від монстра і ніхто не буде заходити в страшний будинок з питанням "Хто тут?". Це фільми з явним саспенсом, які передають глибинні емоції та змушують відчути напругу усим тілом.
Багато людей кажуть, що пост-горрор з'явився після фільму "Бабадук". Частково це правда, тому що термін почали використовувати в ці роки. Але є ранні фільми в яких використані класичні прийоми накалу глядача. Тут варто згадати "Сяйво" та "Мовчання ягнят", яке зроблено за канонами прогресивного горрору. В цих фільмах є сильні герої, чіткий мотив та природний страх, який є наслідком певних подій.
Тож, підведемо підсумки. Горрор може бути різним. Він має певні піджанри та види, які виокремили люди після років перегляду. У будь-якому випадку знайдуться противники жанру, але не відчути відчуття наростаючої загрози було б великою помилкою. Ви зможете полюбити кіно тільки вийшовши за кордони свого комфорту. Тоді перед вами відкриється новий світ, можливо навіть цікавіший ніж був раніше.
