Якось тягне мене досліджувати маловідомі жіночі імена у фантастиці чи фандомі загалом (можете прочитати, якщо пропустили, дописи про Едіт Ейд та Джуді-Лінн дель Рей), тож пошуки наштовхнули мене на персоналію, про яку я до того ніколи не чула. А цій письменниці, між іншим, віддавав триб’ют сам Айзек Азімов, назвавши ту «першопрохідницею»: її оповідання він навіть помістив у своїй антології Before the Golden Age. Ідеться про Леслі Френсіс Стоун, яка, як бувало часто в ті роки, приховувала від примхливих редакторів і читачів свою стать під ґендерно-нейтральним іменем. Стоун — єдина частина імені жінки, яка була псевдонімом. У дівоцтві вона, єврейка, мала прізвище Рубенштайн. Мати Леслі була колумністкою та сценаристкою, яка підписувалася іменем Спеллман Стоун, тож це прізвище стало певною сімейною традицією.
Леслі публікувалася в Amazing Stories та Wonder Stories, тісно співпрацюючи з Г’юґо Гернсбеком. Серед редакторів знаходились і ті, хто відмовляв Стоун у публікації, коли з’ясовували, що перед ними тексти жінки. Гернсбек же навпаки виправляв листи читачів, у яких до Леслі зверталися як до чоловіка. Вона навіть ділилася історією, як між її чоловіком та Ґроффом Конкліном, критиком та антологом жанру, сталася така розмова:
— Моя дружина пише наукову фантастику.
— Так, звичайно. А як її звати?
— Леслі Ф. Стоун.
— Ти хочеш мені сказати, що я помістив у своїй книзі оповідання жінки? Я не вірю, що їм під силу писати наукову-фантастику!
Серед її оповідань — When the Sun Went Out, The Man With the Four Dimensional Eyes, The Man Who Fought a Fly, The Space Terror та близько двадцяти інших. Леслі не боялася у своїх творах зачіпати теми експансії, расизму, колоніалізму та ксенофобії й мала твори з темношкірими героями (хоч сучасній людині, насправді, її історії все ще здаватимуться примітивними у цьому питанні). Фемінізм та ґендер вона також не обходила стороною: вона не рідко критикувала маскулінність, зокрема в одному зі своїх оповідань, в якому йшлося про жінку, котрій усе життя довелося переодягатися в чоловіка, аби проводити наукові дослідження й стати першою астронавткою на Марсі (а ще там є дуже милий та цікавий момент, коли її любовний інтерес зізнався їй, що кохав жінку ще до того, як з’ясував її стать, тож маємо у творчості Леслі й такі речі, які цікаво трактувати з перспективи сексуальних орієнтацій).
А яке оповідання Леслі причарувало Азімова? Ідеться про The Human Pets of Mars — оповідання, що цікаво осмислює концепт «людських зоопарків». Враження Айзека після прочитання були такі:
«Десь наприкінці 1936 року, збуджений, гадаю, насолодою від прочитання The Human Pets of Mars, я більше не міг опиратися. Я стомився від нескінченних сторінок своєї фантазії, яка ні до чого не приводила, тож я вперше вирішив спробувати писати наукову фантастику!».
Леслі також відвідувала конвенти — на одному з таких вона навіть зустрілася з Азімовим (ось тут зможете знайти світлину книжки, яку Айзек підписав для жінки). Відвідавши Balticon 8, де вона проголошувала промову, Стоун трошки розповіла про свій творчий шлях і, зокрема, чому звернулася до фантастики:
«Мене часто запитують, чому я почала писати наукову фантастику. Відповідь буде простою: мені це подобається. Письменництво дає творчий вихід моїй дуже яскравій уяві. Я пишу, бо відчуваю від цього щире задоволення, і тому, що я мушу це робити, — ідеї клубочаться в мені й я чую, як мої герої зі мною говорять».
