Дисклеймер
Цей текст, як і все, що ви читаєте в інтернеті, не претендує на достовірність та вичерпність. Я завжди наголошую на тому, що пишу про свій власний досвід й не можу знати вашого. Ніколи не займайтеся самодіагностикою і самолікуванням тільки тому що прочитали або почули щось схоже на свій випадок. Взагалі кажучи, не займайтесь цим ніколи.
"Вибач, Боже"
Мене малого колись накрутили на те, що існує Бог, і він строгий і все бачить і все чує. Тож, якщо я буду нечемний або думати погане (а це безмежний континуум варіантів), то Бог мене покарає. Кореляція між важкістю скоєного "гріха" і видом покарання не уточнялася, тож моя фантазія мала змогу придумати це все сама. Звичайно ж, я був дуже чемною дитиною (ні), тому проблем через поведінку з Богом не мав. Але от з думками справи були трохи гірші. Вже не згадаю, яке таке погане я тоді думав, що вважав це гідним божої кари, але пам'ятаю, що всякі "недобрі" думки лізли мені в голову постійно. Я ще не знав, що це так у всіх людей без винятку. Виходило, що погане думати я перестати не міг, але бути покараним Богом дуже не хотів. Треба було щось робити. Отже, я вирішив так: за недобрі думки треба просити вибачення. Теж подумки. Та й почав просити щоразу, як думав недобре: "Вибач, Боже". Але згодом з'явилося щось дивне: деколи мені здавалося, що те вибачення прозвучало якось не так. Тому я подумки його повторював, поки воно не звучало "правильно". Не питайте, як це - "правильно", - бо я не маю відповіді. Пізніше й цього стало мало - треба вже було повторити його чітко чотири рази, а якщо якась прийшла більш недобра думка, то ще чотири. І якщо хоч одне з цих чотирьох повторень прозвучало "неправильно", то треба починати спочатку.
По мірі дорослішання до мене дійшло, що якщо й Бог існує, то це він переді мною (і нами всіма) має вибачатися, а не я перед ним. Крім того, я став набагато менше думати недобре і все більше його робити. Багато що з цього "недоброго" і "гріховного" неабияк мені сподобалося (ви зрозуміли), того й в думках воно поганим бути перестало. Словом, "вибач, Боже" пройшло. Але прийшло багато іншого.
Про що мова
Хтось із вас вже зрозумів з прочитаного, що в мене обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Для інших поясню: це такий стан, коли всякі неприємні та тривожні думки постійно лізуть тобі в голову, і ти через це переживаєш та харишся. Ці думки називаються обсесіями. Ти розумієш їхню безглуздість, але не можеш їх зупинити. Для того, щоб якось заспокоїтись, ти придумуєш собі всякі ритуальні дії, які покликані нейтралізувати ці обсесії в твоїй голові. Такі дії називаються компульсіями. Безглуздість цих дій ти також прекрасно розумієш, але тривога від тих твоїх нав'язливих думок надто сильна, тож ти продовжуєш їх виконувати, аби хоч трохи це полегшити. Воно помагає, але зовсім ненадовго - обсесії знову приходять, компульсії знову виконуються, і кінця тому не видно. Словом, не буде тобі спокою.
Перелік моїх особистих ОКРів багатий та різноманітний. Він містить в собі такі елементи вічної класики, як наприклад:
Перевірити, чи закриті двері навіть, коли точно знаєш, що вони закриті, бо зробив це вже 7 раз;
Перевірити конфорки на плиті, якою ти взагалі майже ніколи не користуєшся;
Миття рук після кожного дотику до "нечистої" поверхні (цей мені подарував сраний ковід);
Торкнутися будь-чого "правильним" способом і "правильну" кількість раз;
Окрім цих, в списку є ще декілька більш екзотичних та вишуканих екземплярів:
Коли приходить думка про щось погане, зробити тьфу-тьфу-тьфу через ліве плече і постукати "правильних" чотири рази по дереву, аби те погане не сталося. Якщо хоч раз із серії вийшов "неправильним", то постукати ще чотири. Якщо дерева поблизу немає, то постукати по лобу. Примітно, що цей самий ритуал потрібно виконати і після думки про хороше - щоб не наврочити, типу, аби збулося.
Коли витираєшся після душу, то треба витерти деякі частини тіла чотири (люблю я ту цифру), знову ж таки, "правильних" разів. Це, щоб ніякої хвороби з ними не мати. І так, ви правильно здогадалися, що саме це за частини тіла.
Якщо ви в цьому переліку впізнали щось своє, то я щиро вам співчуваю. А якщо не соромитеся розповісти про якийсь зі своїх ОКРів, то сміливо пишіть мені на електронну пошту ([email protected]) або в інстаграм (@yuriiproniuk).
Пожартували і досить
Одним з найбільших своїх досягнень в житті я вважаю вироблення байдужості до думки оточуючих. Звичайно, ще є куди рости, але це вже дає мені змогу з легкістю розказувати на загал про свої приколи з головою. Я жартую і сміюся над цим так само, як інші люди, коли дізнаються або спостерігають за ними. Одначе правда в тому, що нічого веселого в цьому немає. Так, із ОКРом можна жити, але якість такого життя значно просідає, що каскадно впливає на всі його аспекти.
Я міг вставати з уже нагрітого ліжка, бувало, раз 8-10, аби знову перевірити, чи двері закриті. Стояти на виході з під'їзду і торкатися клямки хвилин 10, поки не торкнуся її "правильно" або в двері не зайде спантеличений сусід. Ці та інші викрутаси доводили до сказу вже не тільки мене, але й мою дружину. Безліч разів я пробував цьому протистояти, деколи навіть вдавалося подавити якийсь із проявів на місяць-два, та потім чергова більш-менш стресова подія закидала мене в попередній стан, додаючи до нього ще й розчарування в собі. В якийсь момент я змирився з тим, що так буде завжди, і вирішив просто не показувати цих коників на людях. Тож я став виконувати свої компульсії приховано. Рівень моєї жалюгідності піднімався все вище і вище.
Як це працює
Насправді, механізм цього розладу вже давно описаний і вивчений. Ось він на картинці:
На хлопський розум: коли вас навідує нав'язлива думка, то ви насправді боїтеся не її, а, так званого, наданого їй значення. Ви автоматично робите цю підміну в своїй голові, і тривогу викликає якраз останнє. Існує декілька найбільш поширених наданих значень, які розгалужуються в кожній голові по-своєму. Ось вони на картинці нижче:
Наприклад, фаворитом моїх проявів ОКРу була матеріалізація думок. Це звучало якось так: "Якщо я подумав, що можу потрапити в автокатастрофу, то це збільшує імовірність її настання, бо думки матеріалізуються". З цього місця запускався механізм компульсії, аби не дати тій думці втілитися в життя, і ось я вже намагаюся посеред вулиці вистукати "правильні" чотири рази собі по лобу, наче той навіжений коло алкомаркету на районі. Продовжуючи стукати, я не давав собі можливості спростувати те надане значення, тож порочне коло продовжувало міцнішати. Але одного чудового дня це коло вдалося розірвати.
Думки не матеріалізуються
Матеріалізуються дії або бездіяльність. Думки - це лише думки. Вони не мають жодного впливу на твоє життя, поки не трансформуються в поведінку.
Ці слова я написав у стовпчику "Нове надане значення", розбираючи свої ОКРи на другому занятті з психотерапевтом. В той момент я ще досі був налаштований доволі скептично, особливо після декількох негативних досвідів з некомпетентними психологами-заробітчанами. Досі не віриться, але всього лиш десять занять потому, я можу впевнено заявити - я подолав обсесивно-компульсивний розлад.
Ви вже, мабуть, не раз це чули, але я вам повторю: станом на сьогодні лише КПТ вважається доказовим методом лікування обсесивно-компульсивних розладів. Це метод, який працює з вашою проблемою цільово, тут і зараз, активно залучаючи вас у цей процес: треба буде писати, виконувати домашні завдання, читати додаткові матеріали тощо.
Ми пройшли по кожному з моїх проявів ОКР і опрацювали його за протоколами КПТ. Тепер я все це маю записано і регулярно перечитую. Окрім того, ми вирішили ще декілька моїх запитів, і тепер я маю такий собі "листок швидкої допомоги" для того, щоб за потреби допомогти собі самотужки. Уявіть собі, яке полегшення відчуваєш, коли позбувся всього того сміття, яке носив у своїй голові з дитинства.
Що робити
Якщо у вас теж є цей розлад, і вам цікаво слухати поради якогось рандомного тіпа з інтернету, то дозволю собі декілька таких вам дати:
Не накручуйтеся. Так, це може дивно виглядати, і люди думають, або й навіть кажуть, що ви йобнуті. До сраки тих людей з їхніми думками. Взагалі кажучи, спробуйте як можна менше звертати увагу на людей з їхніми думками - вони майже завжди не становлять жодної цінності.
Зверніться до психотерапевта. Я не маю досвіду з іншими напрямками і методами, але маю його із КПТ, і він дуже позитивний. А ще, як і ви, маю тонни інформації з відкритих джерел про його доведену ефективність.
Не куріть траву. Може у вас по-інакшому, але мої прояви значно загострювалися щоразу, коли я курив. Ну і давайте будемо відверті - навряд чи ви можете похизуватися надзвичайним інтелектом (без образ, це статистика), а від трави тупіють. То може краще не куріть, бо станете ще тупіші. Ну або куріть, і може колись станете водієм таксі Personal Bus (чисто львівський прикол). Тільки от ОКРи від цього точно не минуть.
Прочитайте книжечку Девіда Вестбрука "Подолати Обсесивно-Компульсивний Розлад". Для читання онлайн вона доступна тут. А придбати фізичний екземпляр можна ось тут.
Пам'ятайте, що це лікується. І доволі нескладно. Ви буквально за декілька кроків від того, щоб вийти на якісно новий рівень життя. Не відтягуйте з рішенням. Скоро будете згадувати про своє "Вибач, Боже" з усмішкою на обличчі, і буде вам нарешті спокій. Тьфу-тьфу-тьфу, аби збулося!
P. S.: Як вже казав у минулій публікації, я дуже хочу, щоб як можна більше людей дізналося, що вони не одні зі своїми ментальними проблемами. Я вірю, що таким чином збільшиться кількість тих, хто звернеться по допомогу, а соціальна стигматизація буде зменшуватися. Тож, якщо ця публікація якось вам відгукнулася і ви маєте знайомих, кому цей текст міг би бути корисним, то перешліть їм його. Ну і як завжди, діліться своїм досвідом і думкою в коментарях.
