я обіцяла — я роблю, хоча цього можливо ніхто і не чекав.
/а в мене там ще начитане за листопад і трохи за грудень, і воно місцями буде зліплене, а місцями окремо/
на жовтень, окрім райтоберу (який я успішно зробила), в мене був план влаштувати місяць укрсучліту. книжок я вибрала 6, встигла прочитати 5, хоча це зачепило ще один день в листопаді.
якщо підбивати якісь узагальнені підсумки, то місяць вийшов майже вдалий, бо не сподобалась мені ціла одна книжка. дуже. але тільки одна.
тепер — хронологічно:
дуже цікавий риб’ячий досвід. насправді не риб’ячий, але все ще цікавий. взагалі, мені не подобається, коли книги описують фразами “про життя, про людей, про дорослішання” і іншими неймовірно конкретними фразами, які можна начепити на кожну першу історію, бо хоча б два з трьох пунктів туди натягуються.
тим не менш, хочу сказати, що перша сюжетна половина була для мене про психічно відмінне дорослішання — руки свербіли поставити діагноз, але то не моя спеціальність.
а ось друга половина була… красіва. вона починається на моменті, де головний герой залишається один, якщо що. бо структурно там чотири частини, але ну, ділю як пам’ятаю. там дуже мацальне море /а я море не люблю, хіба що зимове/, і досить атмосферне частково закинуте місто, куди сповзаються такі ж, як і головний герой (тільки вони не риби). навіть місцевий ісус — симпатичний як персонаж.
і фінал. не можу згадати як саме він сформульований, але він дуже про прекрасно-потворне холодне зимове море, яке вдихаєш. і все
оцінка: риб’ячий хребет з десяти.
окей, прочитала я тільки першу частину, бо там оповідання. поезію я читаю дуже хаотично, тому поки відклала. якшо не забуду, то повернусь.
в цілому мені подобається певна зацикленість оповідань. все починається поминками, і ними ж завершується. ну тобто в фінальному оповіданні технічно ще ніхто не помер, і взагалі день народження, але фактично це поминки, просто веселіші.
в моменті “на зараз” персонажі викликають дивне враження — ніби я спостерігала за мавпочками в зоопарку, але замість вольєру в них були майже магічні харківські декорації. мавпочки в зоопарку, до речі, симпатичніші за всіх цих людей.
але поки я розумію чому вони такі і процес залишається гіпнотичним — я готова читати далі.
абсолютно несимпатичними були троє:
хлопчик, який вирішив переспати з подругою своєї матері буквально в перший день знайомства, і після декількох відмов набухався в сраку і прийшов ригати до неї у ванну. ну типу… weird
чувак, який успішно переспав зі своєю двоюрідною (?) сестрою. і вона ніби сама на нього залізла, і оце все. а потім щось там собі думав. без коментарів.
і Боб. він в Америку поїхав, він не взаємодіяв з Харковом, тому і програв
оцінка: зелений місяць в нічному небі з десяти.
це — та сама погана книжка. я б навіть сказала паґана, бо вона була ну паґана. так, я вже бачила, що в середньому відгуки на неї були негативні, але якихось очікувань в мене не було. та й відгуки я дуже намагалась не читати.
хоча претензії в мене рівно ті ж самі, що і в інших людей з інтернетів.
перша, і основна — наявність в сюжеті русні. серед персонажів першого плану. причому вони не всі негативні. хтось з них — навіть позитивно-нейтральний. і від того, що технічно вони мертві /бо вони немертві/, краще не стає. бо з ними взаємодіє головна героїня і адекватно їх сприймає.
друга: гумор. я б не називала це гумором, насправді. це радше невдалі спроби пожартувати, або запхати в текст якісь штуки, але або без потрібного контексту, або не там де треба. ще гірше стає там, де це виглядає просто як намагання пояснити якийсь мем. просто АААААААААА. просто паґано.
третя: головна героїня. вона амоєбна. абсолютно пасивна. за всю історію можу згадати тільки дві її активні дії, при тому що одна з них не показана. і саме ця, не показана напряму, є найбільш активною, як мені здається. це та невдала спроба суїциду, яка приводить в дію усе інше. друга дія була вимушеною під тиском обставин.
четверта: сюжет. десь за невдалими спробами пожартувати і першою особою головної героїні залишилась якась історія, яка можливо, а я не відкидаю цього варіанту, могла бути досить цікавою, при правильному підборі точки зору, з якої це все розповідається.
у висновку можу сказати, що не відчуваю від “книжки про оксану” такого палання сраки, як від найгіршої прочитаної за рік. просто крінжа і трохи сумно, бо я хотіла провести з нею два-три ненудних вечори, але вийшло шо вийшло.
оцінка: 3,5/10
а ця штука змусила мене більше звернути увагу на видавництво, в якому автор робе головним редактором. бо коли воно все таке інтересне і красіве, то в самому видавництві має бути ще більше і краще.
цю збірку я читала вже без відчуття споглядання зоопаркових мавпочок. я не пам’ятаю імен героїв, не пам’ятаю назв, але до кожного оповідання в збірці є окрема ілюстрація, і я точно знаю, що зможу згадати про що там йшлося, коли подивлюсь котрусь із них.
є історії, які перетинаються, є персонажі, як мігрують, є такий собі письменник з маленьким фан-клубом, і частина оповідань збірки, швидше за все — “його” авторства. і залишається якийсь простір для того, щоб щось додумати вже для себе.
тому — запрошую до складання цільної картинки з розрізнених частин.
оцінка: голова бика з десяти.
і, врешті-решт, найкраща штука місяця. дуже ймовірно, що одна з найкращих за рік, але то треба трохи посидіти, подумати, скласти то всьо в голові до купи і на купу. ну коротше
за місяць — точно краща.
пояснити чому саме мені досить складно. якби я порівнювала, то порівнювала б з тими ж “лунами”, але вони не те щоб схожі. вони різні. зі спільного в них є певна химерність оповіді, проте поки в “лунах” я, переважно, пасивно спостерігала за тим, куди все рухається, то тут мені якось навіть хотілось розібратись, що відбувається.
бо відбувалося багато чого: з трьома героями паралельно і в не зовсім лінійній хронології. в кожного є свій індивідуальний голос, і навіть якщо прибрати імена на початку кожного розділу, можна зрозуміти чия саме це точка зору /і кожна — ненадійна/
коротше, краще я просто запрошу помацати його самостійно, щоб подивитись стрьомне шоу кролика Ло та мати можливість спостерігати наркотичні приходи і підслуховувати діалоги з голосом в голові.
оцінка: Плуто з десяти.
всім дякую за увагу.
кантєнт в цьому році, сподіваюсь, ще буде. як мінімум, підсумки року я хочу зробити ну хоч якісь
