Крим, історія, деколонізація.
Довгочити про середньомодерний період
Алжирський прецедент — це класичний та найбільш досліджений приклад того, як імперська спроба інтегрувати загарбану територію до національного ядра під гаслом “це наша споконвічна земля” неминуче ламається об опір корінного населення.
Як обіграти імперію на її ж правовому полі? Для караїмських і кримськотатарських еліт відповіддю став точний розрахунок і прагматичне використання російського законодавства. Прийняти правила самодержавства, аби врятувати власну громаду, — такою була ціна впливу в Криму.
Чи знаєте ви, що в Україні є три Ялти? Два Старих Крима? Гурзуф та Урзуф? Багатир і Богатир? Це не випадковий збіг і не топонімічна містика, а зафіксований у просторі слід насильницького переселення 1778 року.
Ми звикли бачити в грецьких назвах міст півдня України ознаку глибокої європейської традиції та зв'язку з колискою демократії. Але за вивісками “Нікополь”, “Мелітополь” чи “Севастополь” стоїть не історична тяглість, а імперська канцелярія кінця XVIII — початку XIX століття.
Процес релігійної колонізації Криму російською імперією у XVIII–XIX століттях був не просто експансією, а складником стратегії легітимізації загарбань. Її мета полягала в тому, щоб представити Крим як “споконвічно російську” землю, стерши при цьому багатовікову спадщину.
Російська імперія вибудовувала свій культурний капітал, систематично привласнюючи геніїв підкорених народів. Так було й у Криму.
Розповідаю, яке адміністративне ділення мав Крим історично, які є паралелі між історичними поділами та сучасним адміністративним діленням Криму, чи оптимальне нове адміністративне ділення для Криму, чи могло б воно бути краще, та для чого його впроваджувати до деокупації.
Часто можна побачити думку, що Маріуполь названий так у рамках "грецького проєкту" єкатеріни II, або навпаки, що це питома грецька назва, і що місто мало не заснували грецькі переселенці. Насправді всі трохи складніше, і, як не дивно, обидві ці версії мають під собою підґрунтя.
