Ніч. Темна. Автостанція. Останній автобус. Тільки одинока лампочка спробувала розривати в'язку темноту.
— Ти як?
— Я не знаю, не найкраще...
— Вже буде краще, ти вже в дома.
— Я... Я... — розплакалась.
— Тихо, давай вже в дома поговорим.
— Д.. Д.. Добре...
Теплий суп. Рідний дім. Емоції трохи заспокоїлись. Пізно.
— Лягай, тобі треба відпочити.
— ... — міцно обняла.
— Можеш не розповідати зараз.
Руки на грудях чують як її серце колотиться.
— Я нікуди не піду, я буду з тобою.
Тихий плач. Ще міцніші обійми. Сон.
