Текст є адаптацією статті представленої Саймоном Поуп на https://bak.spc.org/iod/index.html. Я не є авторкою тексту, усі права належать йому. Оригінал https://bak.spc.org/iod/cuba.html
Тоді як твій батько перейняв радикальний шик як стиль у чистому вигляді Гевари сучасні вуличні партизани занадто політично підковані та вперті аби зробити такий наївний рух. Беручи до уваги що їх культурне та економічне насліддя під загрозою, вони не задумуючись віддають омаж великому лідеру народу, що у свій час переміг виснажливу хворобу ніг мазаммору лише після того як почав надавати перевагу ультра-ортопедичним спазматичним подам.
Навіть не потрібно порівнювати Кубу за Батисти та Лондон у пізні 90-ті, схожість і так очевидна. Обоє базують свою економіку на монокультурі, обоє палають вогнем повстання де кожен чоловік, жінка чи дитина одного дня будуть власниками землі на якій працюють, вони боротимуться до останньох краплі їх бунтівної крові аби зробити їх землю незалежною республікою…
Cuba Libre! Viva de largo la cerveza de la gente! (Куба Лібре! Хай живе пиво народу!)
Найкраще вправалються з вправою на зплощення людських проблем ніхто інший як піар агенства. Висмоктавши перед цим усе з конфліктів бандитського класу Італії сімдестих років, правно поєднавши це з оверсайз джинсами з підворотами, не дивно що Че так добре вписався у сьогодення. Колекція постерів вказує на очевидне захоплення, радикальне переглядання імперіалістичного анти-маркетингу у лиці загального жадання простих людей доступу до барів на Гакні Роуд що були перелічені у Time-Out.
Але нічні стенди сьогодення один з жорстоких уроків життя. Перший залп ударив тих хто ближче до каси. Підлога тепер вкрита бланками для віз,затоплена у сечі та крові. Зручний у мирний час кевлар нідочого у багатаметрових обломках офісних меблів, що без зайвих церемоній примушені до активного сервісу. Узята занадто пізно маска майстерно інтегрована у анорак з вузькою горловиною висить, безжиттєво і винувато -- фатально, втративши своє єдине вірне покликання.
Жорстока ескалації напруги у повітрі призвела до безпосереднього міжкласового порвінянни новеньких з усіх кутів зору, що голі та незручні розкинулись, з відчуттям теселяції до цьго відомої лише бісексуальним парфумам Dolce & Gabbana.
У той же час дорога до регулярних проблисків світла у тумані боліт Canada Tower зірка сходу, звужується. У Боу немає раю. Ніякого перепочинку у Бетал Грін. Ні прихистку у більшому ніж небо Уайтчапел. Люди що популяризували AllSaints зроблять теж саме з Charlotte та Curtain.
Коли два роки тому лондонський тиждень моди дібрався до Брік Лейн і заскочив на туравтобус Harrod який, оскільки це ще до кон’юктури Париж /тунель смерть/ давав можливість насолоджуватись життям крізь куленепробивне скло.
Підглянуті у третьосортних секондів, майбутні захмарно дорогі квартири над вулицями де ще не ступала нога журналюг, фешн коментаторів чи інших телепнів, табун топ-моделей розгойдуються на навищих підборах. Намуглеровані до самих очних яблук, б’ються одна з одною аби дібратись до Beigel Bake і пхаючи своє кістляве лице у теоретично знежирене тісто так швидко як вам захочеться.
Чекаєш поки рада Гакні чи Ісінгтон аннексують та жаданий куток у Tower Hamlets аби звільнити місце на ринку для офісу Sixties у E1, ти ще зробиш свій рух. Переходячи від дестратифікованої до новельної ієрархії, конертуючи свій новий коллектив медіа дизайну у щось більш формальне. Керуючи своїми працівниками, як симуляцією AntiRom AudioRom AudioWeb, насторожений щодо будь-якої державної стурктури що створюється. Ти думаєш над тим аби перетворити частину свого спокійного життя у бізнес стартап. Людям завжди треба їсти, ти ж про це пам’ятаєш...
Подивись краще на отого чоловіка. Отого Бренсона. Розслаблений азартний з такими ж блакитними джинсами як у твого батька. Перед інвестуванням та розквітом The Grin збільшив йогo з злим задумом, прикормлюючи юністю старих коней він об’їдав йобаного Жана Майкла Жарра через двадцятку хіппі крикунів. Ти будеш ним.
Лінощі та наглість займають особливе місце у житті кожного юнака. Початок та кінець молодості. З ненавистю та жагою до помсти дивиться у зеркала заднього виду, Тридцять виходить з туману тепер це не лише основа паршивенького міні-серіалу Granada, а пекуче і тошнотне нагадувння, що житя, не зважаючи тіло, існує для деяких, але не для тебе.
Неважливо яким подвійним мисленням чи ментальною гімнастикою ти б не займався твоє тіло завжди зруйнує усі ті численні обмеження, що ти так обережно та розумно встановив. Коли крива твоєї кар’єри стає такою ж прямою як і середній палець який вона показує твоїй талії, відчайдушеість вже не за горами, хай ти є програмістом, проєкт менеджером чи архітектором бренду.
Затягнуті штори перекривають світло вуличних ліхтарів, чатуючи дорогу квартиру що належить лише тобі ти поклянешся що це лише збіг, що це неиає нічого спільного з зростаючею біржею. Але у хвилину просвітлення між латте та смаженим корейським салатом, ти можеш відчути як Капітал висмоктує з тебе лібідо. Приймання останняго наркотику обраного кругами Лондону теж не допомагає. Там де шампанське та порошки виглядають гламурно у носі 19 річної зірки провінційного футболу, те ж саме виглядає дибільно за рахунок пойобаного, затурканого медіа сосунка десять чи п’ятнадцять років старше.
Але ж знову, який вибір у тебе є?
Саймон Поуп Квітень 1999
