Деколонізація Московської імперії призведе до боротьби за регіональне лідерство серед ряду держав. І якщо за Уралом, ми будемо бачити кілька основних лідерів - Китай, Японія та Корея, що набирає сили, то в Європейській частині Імперії явного лідера не буде.
Мусульманський Кавказ буде прагнути до Мусульманського світу, де найближчим до них впливовим гравцем є Туреччина. Поволжські республіки будуть об’єднуватись довкола Татарстану і вести активну гру з Казахстаном. Північні республіки будуть об’єднуватись довкола Інгрії (Санкт-Петербурга) і прикладом розвитку для них будуть скандинавські країни. Залишається вільне місце на території від Великого Новгорода на півночі до Краснодара на півдні і від Брянська на заході до Кірова на сході. За лідерство на цій території будуть боротись одночасно кілька держав - Польща (до якої тяготіє білоруська ліберальна опозиція і яка є найбільш розвиненою), Московія (колишня метрополія, що гратиме на реваншистських настроях) і Україна (що вийде переможцем з війни, буде стрімко розвиватись і буде прикладом для цього регіону). Також потенційним гравцем могла б стати так звана Козакія, держава в межах Південного федерального округу плюс Ставрополь, що пропонують окремі діячі (населення - 20 млн, ВВП - 90млрд дол, площа - 514 тис кв км). Проте такий гравець навряд чи виникне, та і його потенційна сила - під питанням.
Україні варто зайняти місце лідера першою і для цього необхідно розіграти кілька карт:
Карта економічна. Україна буде стрімко розвиватись після війни через інтенсивні інвестиції в економіку (найперше - будівництво і супутні сфери, далі - сільське господарство, машинобудування і тп). Через стрімкий розвиток економіки, будуть рости заробітні плати, що призведе до масової міграції з сусідніх бідніших країн. Відразу скажу - в цей момент Україні важливо буде фільтрувати міграцію. Мігрантів варто розділити на кілька категорій - без освіти, із середньою спеціальною, з вищою освітою та з грошима (інвестори). Отримання візи для ведення діяльності (бізнесу/роботи) за країнами:
Країни пост-імперії, крім Північно-кавказьких республік - всі категорії після перевірки СБУ на воєнні злочини.
Країни Європейського Союзу - всі категорії
Країни ОЕСР - всі категорії
Країни Комуністичного Блоку (КНР, Куба, В’єтнам, Лаос) - лише мігранти з вищою освітою після перевірки СБУ на шпигунство
Інші країни світу - лише мігранти з вищою освітою та/чи з грошима після перевірки СБУ на участь в терористичних чи злочинних угрупованнях, а також на шпигунство
Віза видаватиметься на рік і через два роки після першого отримання візи люди зможуть подавати заявку на Посвідку на проживання. Громадянство зможуть отримати через 3 роки проживання з Посвідкою і після здачі тесту на українську мову та історію.
Тобто сукупно для громадянства необхідно: 5 років легального життя в країні, а також тест на мову та історію
Карта історична. Україна має тривалу спільну історію як з білорусами, так і з іншими народами, що тягнеться вже не одну сотню років. І нам необхідно з цими народами формувати єдину національну спільність:
Білоруси - ми з ними є насправді одним народом, що був давно розділений і розвився своїм шляхом хоч і в одній державі. Наші мови настільки схожі, що радше є діалектами однієї і тієї ж. Якщо взяти і порівняти Наддніпрянський діалект, діалекти Карпат та Білоруську мову, то нам здасться, що це дійсно одна мова з трошки іншою вимовою тих самих слів та окремими місцевими вкрапленнями в лексику. Наша з ними спільна історія тягнеться ще з часів Русі Володимира. І вона продовжилась у Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, а затім і в Російській імперії, що затягнула нас у свою пащу після розділу Речі Посполитої. Потім був спільний час в комуністичній імперії і тепер ми з їхнім узурпатором виявились по різні сторони, але не з людьми.
Кубанські козаки і їх потомки - по суті своїй, це асимільовані українці. Чому? Та достатньо подивитись на їхню мову, що більш схожа на літературну українську, ніж на Слобожанщині чи Галичині. Це так через те, що більшість запорожців, яких переселили на Кубань були вихідцями з Наддніпрянщини.
Донські козаки і їх потомки - вони формувались як конгломерат біглих кріпостних з Московії, місцевих тюркських кочівників та запорожців і біглих українських селян. Їхній гутар має схожість з нашою мовою. Їхні традиції і культура схожі з нашими - праглість до Волі, демократія, козацька вольниця. Вони заслуговують на розвиток своєї культури окремо від ненажерливої Московії.
Жителі Східної Сіверщини, Східної Слобожанщини і Чорнозем’я - це східні слов’яни, з якими у нас був тісний контакт протягом усієї історії. Брянська, Курська і Орловська області - були частиною Чернігівського Князівства і є частиною т.зв. Східної Сіверщини. Білгородська і південь Воронізької області - колишня Слобожанщина, що населена українцями. Північ Воронізької області, Липецька і Тамбовська формують регіон Чорнозем’я - аграрно-промисловий регіон, населений східними слов’янами, що схожі на нас своєю любов’ю до сільського господарства і праці.
Жителі Східної Кривії у складі Смоленської, Тверської і Псковської області - є русифікованими родичами сучасних білорусів. Вони також були разом з нами у складі Русі, ВКЛ, Речі Посполитої, а потім і Московії. Крім того, варто зазначити, що тверське князівство було одним з небагатьох князівств Русі, які виявляли бажання бути частиною Європейського культурного простору ще у часи раннього Ренесансу. За це московити, до речі, ненавидять Данила Галицького і його нащадків.
Жителі Новгородщини, Інгрії і Білoозер’я (захід Вологодщини) - були частиною Русі, а пізніше були частиною першої республіки на Русі, яка також мала тяглість до демократії, волі і Європейської культури через свої зв’язки з Ганзою
Карта культурна. Нам варто не просто показувати переваги нашого способу життя через економіку, не просто доводити нашу історичну спільність, але і показувати культурну спільність. Перше, нам важливо створити Інститут з дослідження східно-слов’янських мов. Метою цього інституту має стати дослідження різних діалектів русинської мови - карпатського, галицького, буковинського, волинського, подільського, поліського, західно-кривицького (білоруська), східно-кривицького (білоруська Сх. Кривії), сіверського , слобідського і південного (Наддінпрянщина, Степ, Кубань), а також дослідження діалектів сучасної російської з метою виділення наступних мов - донської, чорноземської та новгородської. Донська - найлегше, дві інші - найважче. Метою є відкремлення людей вищезазначених регіонів від Москви і її реваншистських проєктів. Також сіверський діалект з вкрапленням лексики Курщини і Брянщини може стати основою для спільного сіверського діалекту. Цим глибше мають займатись мовознавці. Крім того, важливо щоб через інститут фінансувались медіа на ТБ та в Інтернеті, а також випуск книг цими східно-слов’янськими мовами.
Сполука України з Білоруссю та цими регіонами має проходити добровільно (в більшості випадків) і на конфедеративній основі. Також конфедеративність стане двигуном розвитку нашої держави у майбутньому.
Потенційна держава може зватись Русинською конфедерацією, або Руссю. Якби вона була створена сьогодні її показники були б наступними:
Населення: 82 млн людей (#20 у світі, найближчі країни - Німеччина, Туреччина)
ВВП: бл. 500 млрд дол. США (#25 у світі, найближчі країни - Тайланд, Ірландія)
ВВП на людину: 6 тис дол. США (#130 у світі, найближчі країни - Палестина, Нікарагуа)
Площа: 1.6 млн кв км (#27 у світі, найближчі країни - Болівія, Мавританія)
Якщо взяти за приклад модель розвитку пост-комуністичних країн ЄС за останні 20 років, і спроектувати це на наш проєкт, то через приблизно 10 років ВВП потроїться, і досягне 1.5 трлн дол, а ще через 10 років воно подвоїться і досягне 3 трлн дол США. Така держава стане не просто регіональним лідером, а глобальним гравцем, що входитиме в ТОП-20 найбільших економік світу. Крім того, така держава зможе запропонувати своїм громадянам розвиток економіки, інфраструктури, ріст рівня життя, законність і дотримання прав, чого не вистачає місцями в Україні, а в таких країнах як Білорусь чи Московія - люди про них просто мріють.
Така конфедерація буде регіональним лідером, регіональним поліцейським, а також потужною силою для протистояння впливу Китаю та Туреччини на приєвропейські регіони - Урал, Сибір, Туран (Середня Азія), Кавказ.
Окрім того, Русь буде одним із світових лідерів в окремих галузях економіки, що ми розберемо пізніше.
