Оригінально публікація на ЖЖ від 19.06.2020.
Існує опінія, що Кощій Безсмертний це суто великоросійський персонаж. Однак ось, що пише про нього Михайло Петрович Драгоманов
(спершу цитата в оригіналі, а нижче мій переклад):
…образъ этотъ и имя чаще встрѣчается въ сказкахъ великорусскихъ, чѣмъ въ украинскихъ, изъ которыхъ пока напечатаны только одна съ именемъ Костія (у Чубинскаго, т. II, отд. I, №64). Въ великорусскихъ сказкахъ Кощей является по большей части похитителемъ красавицъ, а безсмертнымъ онъ называется потому, что смерть его запрятана далеко и въ очень сложномъ аппаратѣ: въ яйцѣ, которое спрятано въ уткѣ, а утка въ зайцѣ, а заяцъ въ сундукѣ, сундукъ на деревѣ и т.п. Красавица успѣваетъ выпытать секретъ Кощея, герой добываетъ фатальное яйцо и Кощей погибаетъ. Украинская сказка съ именемъ Костія принадлежитъ къ другой фабулѣ (Иванъ Богодавецъ, похожденія чудесно рожденнаго сына долго бездѣтныхъ родителей, который здѣсь между прочимъ самъ съ товарищами захватываетъ дочекъ Костія). Костій здѣсь называется бездушнымъ, такъ какъ душа его спрятана въ яйцѣ, яйцо въ уткѣ, утка въ гнѣздѣ на дубѣ.
— П. Кузьмичевскій, ШОЛУДИВЫЙ БУНЯКА ВЪ УКРАИНСКИХЪ НАРОДНЫХЪ СКАЗАНІЯХЪ.
…образ цей і ім’я частіше зустрічаються у казках великоруських, аніж в українських, з яких поки що надруковано лише одну з іменем Костія (у Чубинського, т. ІІ, відд. І, №64). У великоруських казках Кощей є головним чином викрадачем красунь, а Безсмертним зветься тому, що смерть його захована далеко і в дуже складному пристосуванні: у яйці, яке сховано в качці, а качка — в зайці, а заєць — у скрині, а скриня — на дереві тощо. Красуня встигає вивідати секрет Кощея, герой дістає фатальне яйце і Кощей гине. Українська казка з іменем Костія належить іншій фабулі (Іван Богодавець, пригоди дивом народженого сина довго бездітних батьків, який тут поміж іншим сам із товаришами захоплює дочок Костія). Костій тут зветься Бездушним, оскільки душа його захована в яйці, яйце — в качці, качка — у гнізді на дубі.
Надто, Драгоманов наголошує на західному походженні «слов’янського ліча»:
…великороссійское слово Кощей есть ничто иное, какъ передѣлка Костія—Kośćieja, которая внѣ этого своего первообраза настолько не имѣетъ смысла, что нѣкоторые великорусскіе варіанты измѣняютъ это непонятное имъ имя на Кошъ и даже Котъ; очевидно, что это имя должно было зайти въ Великороссію съ юго-запада, гдѣ оно произносилось въ формѣ, этимологическій смыслъ которой былъ еще ясенъ.
…великоруське слово Кощей є ніщо інше, як переробка Костія—Kośćieja, яка поза цим своїм первообразом настільки не має сенсу, що деякі великоруські варіанти змінюють це незрозуміле їм ім’я на Кош чи навіть Кот; очевидно, що це ім’я мусило зайти у Великоросію з південного сходу, де воно вимовлялось у формі, етимологічний сенс якої був іще ясним.
Тим паче, що ім’я має форму, більш характерну для української мови.
Для миѳологовъ этого направленія имя Кощей-Костѣй является производнымъ отъ костенѣть въ смыслѣ дѣйствительномъ: наводящій окостененіе, т.е. холодъ, зима; но это этимологія совершенно неправильная, извращающая смыслъ окончанія ѣй, ій, которое при существительномъ корнѣ означаетъ обиліе; кост-ій=кост-истый; ср. украинскіе клички: губій, чубій и т.п. Аналогія съ словомъ Палій совсѣмъ не идетъ здѣсь къ дѣлу.
Для міфологів цього напрямку ім’я Кощей-Костій є похідним від костеніти у сенсі дієвому: навідник окостеніння, тобто холод, зима; але ця етимологія зовсім хибна, спотворює сенс закінчень ѣй, ій, які при іменниковому корені значать рясність; кост-ій = кост-истий; порівняйте українські прізвиська: губій, чубій тощо. Аналогія зі словом Палій тут зовсім не до діла.
На жаль, український фольклорний Костій Бездушний не вистояв проти авторської казки Олександра Пушкіна, а добив його остаточно радянський кінематограф, зокрема мультиплікація.
P.S. Згадана в першій цитаті казка, що називається «Іван Богданець», присутня в мережі.
