Друкарня від WE.UA

Чому не потрібно викидати книги Ілларіона Павлюка?

Була підписана на канал в телеграмі, де обговорювали книги. Авторка робила рецензії та допис, цитую: “Книги Ілларіона перекладені з російської мови”. І коментарі були по типу “не читатиму його роботи”, “не купуватиму” (конкретно через те, що був здійснений переклад з російської).

Нумо розбиратись.

Так, дійсно. Його книги були перекладені з російської мови. Про автора дізналась в лютому минулого року, коли яро продвигала український контент. Шукала книги, які б хотіла додати у добірки. Наткнулась на інтерв'ю для УКРІНФОРМ 2020 року, де Ілларіон сказав, що за якістю найкращий текст у нього виходило писати російською. Він намагався писати українською, але виходило більш поверхнево та без глибини. Навіть, якби сидів з перекладачем. Проте, жодна робота не була опублікована російською. Як так? Павлюк писав текст, і його перекладали. А лише потім публікували на загальний доступ.

Книги автора чудові! Обожнюю щось містичне, трішки нуару та розслідування, тож і вам раджу ознайомитись з його роботами. “Білий попіл” захопив моє серденько (хочу колись придбати). А поки хочу ознайомитись з “Я бачу, вас цікавить пітьма”.

Ну, і на останок. Автор — українець. Журналіст, документаліст продюсер та письменник. Думаю, ви дивились “ДНК ПОРТРЕТ НАЦІЇ” та “КОД НАЦІЇ”. Це — його роботи.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Anin
Anin@weianin

13Довгочити
2.7KПерегляди
22Підписники
Підтримати
На Друкарні з 26 квітня 2023

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Закони проти розкоші та приписи в одязі. Уривок із книги «Синій. Історія кольору»

    Чому стародавні греки вважали синій потворним? Як він став уособленням Діви Марії і потужним елементом церковного оздоблення?  У книзі «Синій. Історія кольору» Мішель Пастуро розглядає історію, як колірну палітру майстра-художника — крізь епоху неоліту і аж до тріумфу сучасності.

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • Звідки вітер віє

    Селище Громовиця стояло на краю широких лісів і великих полів, де простір був безмежний, а небо, здавалося, сягало прямо до землі. Тут, на цій землі, люди жили спокійно, як і їхні предки, і кожен день був сповнений звуків природи: шелесту вітру, співу птахів та гуркоту річок.

    Теми цього довгочиту:

    Середньовіччя
  • Нарешті про перших та не останніх.

    Так буває, що те чого чекаєш, бажаєш не дає тобі тих відчуттів, емоцій на які очікуєш. Так і з книжкою про наче “теплі історії до кави”.

    Теми цього довгочиту:

    Книги

Коментарі (4)

Ледве не схопила інфаркт прочитавши заголовок, але відійшла за хвилини прочитання. Тепер переставлю Пітьму на перше місце у списку книжок які обов'язково мають бути куплені🙂

Це також може зацікавити:

  • Закони проти розкоші та приписи в одязі. Уривок із книги «Синій. Історія кольору»

    Чому стародавні греки вважали синій потворним? Як він став уособленням Діви Марії і потужним елементом церковного оздоблення?  У книзі «Синій. Історія кольору» Мішель Пастуро розглядає історію, як колірну палітру майстра-художника — крізь епоху неоліту і аж до тріумфу сучасності.

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • Звідки вітер віє

    Селище Громовиця стояло на краю широких лісів і великих полів, де простір був безмежний, а небо, здавалося, сягало прямо до землі. Тут, на цій землі, люди жили спокійно, як і їхні предки, і кожен день був сповнений звуків природи: шелесту вітру, співу птахів та гуркоту річок.

    Теми цього довгочиту:

    Середньовіччя
  • Нарешті про перших та не останніх.

    Так буває, що те чого чекаєш, бажаєш не дає тобі тих відчуттів, емоцій на які очікуєш. Так і з книжкою про наче “теплі історії до кави”.

    Теми цього довгочиту:

    Книги