Жанр романтичного фентезі ніколи не був моїм улюбленим. Якщо точніше, то він на другому місці у списку моїх найменш улюблених жанрів. А все через те, що це, мабуть, найбільший збірник кліше та усіх можливих штампів. Я так кажу, наче я прочитала неймовірну кількість книг цього жанру, та насправді я облишила їх читати ще у підлітковому віці, коли зрозуміла, що нічого цікавого для себе там не знайду.
Аж от навесні 22-го року видавництво Віват відкрило доступ до своїх електронних книг і зокрема до трилогії Голлі Блек «Народ Повітря». А чом би й ні, подумала я. Колись давно я вже читала книгу цієї письменниці. До речі, вона теж була про фейрі. А ще… Ну ви зрозуміли, тут є фейрі.
Не знаю, чим саме мене приваблюють ці персонажі. Можливо, своєю казковістю? Адже я люблю казки. І люблю історії про магію. Мені подобається ілюзія того, що поруч із людським світом може існувати якийсь інший. Менш сірий, менш буденний. Хоча що таке людська буденність для фейрі?
Так от, цю трилогію я прочитала більше року тому. І, маю визнати, була вражена. Адже авторка, як виявилося, вміла маніпуляторка. На початку історії вона представляє читачу більш-менш стандартний набір персонажів:
· Головна героїня – Джуд, людина;
· Її родичі – сестра-близнючка і напівкровна сестра-фейрі, прийомний батько, який вбив справжніх батьків Джуд;
· Любовний інтерес Гг – Лок, фейрі-не-такий-як-всі;
· І власне принц Кардан, якого ненавидиш із першої його появи.
І до якогось моменту я справді вірю, що все буде розвиватися за законами жанру. Лок буде для Джуд як Едвард для Белли чи Джейс для Клері. Аж раптом авторка своїми сюжетними поворотами наносить мені удар під дих. І не один раз. На останній сторінці я почуваюся як шматок відбивної. Дуже задоволений шматок відбивної.
Рік потому я знову взялася перечитувати цю трилогію (мені пощастило надибати першу частину в бібліотеці). І знаєте? Вона досі мені цікава. Більшість моментів стерлася з моєї пам’яті і мені цікаво їх відновлювати. Хоча я й пам’ятаю, хто є хто в цій історії і чим все зрештою закінчиться, я продовжую читати цю книгу. А якщо я готова щось перечитувати, особисто для мене це вже є знак якості.
P.S. А ще тут неоднозначна головна героїня, у якої є меч та проблеми з моральним компасом замість дівчини-яка-шукає-принца. Тож висновки робіть самі.
