Перламутрові та білі
В небі хмари вільно плинні —
Потихеньку йшли на схід.
Закипали та кипіли
Від зорі нової днини,
Починали свій похід.
Над широким полем бою
Розсипалися безладно.
Аж у день спадав туман!
Та над степом зради й болю
Зупинялись безпорадні.
Далі йшли сліпі в оман —
В той он обрій, в обрис…в тіні —
Ті, які хитає вітер
Новоявленого дня,
Прокидався що у млінні
У грівах густих, у квітах,
Все іще в казкових снах…
Та постав він під перестріл
Під вогонь, стрільбу у простір
Та під розстріл міст та сел…
В ентропію, в пил депресій
Йде спираючись на костур
День між знищених осель.
