Ми не вибираємо в якій країні та родині народитися
Але ми вибираємо , як нам жити , та якими людьми бути:
Мати людяність і своєму серці, та повагу один до одного.
Бути чесними не лише самим із собою, але й з людьми,які зустрічаються на нашому житєвому шляху.
Ця дата 24 лютого змінила наше з вами життя , світогляд ,цінності. За ці три роки прості українські чоловіки і жінки : трактористи ,бугалтери, продавці і навіть деякі бізнесмени змінили своє житя на 180 градусів , взявши до рук зброю і стали на захист своєї країни. Вчорашні юнаки і юнки, які повині вчитися , зараз віддають своє здоров’я та житя за нашу з вами свободу. І ми ті хто знаходиться у своїх теплих домівках повині бути вдячними їм та з повагою відноситися до наших з вами захисників. Бо кожен із нас сам спостерігає, як до них відносяться ті хто не нюхав пороху, не хоронив своїх побратимів. Так на привеликий жаль ми дозволили таке ставлення до військових. Ми звами не повинні проходити повз ,коли нахабніють наші можновладці, бо це ми їх привели до влади , ми дали можливість їм нахабніти і ставити нам умови своєю мовчанкою. Зараз деякі старі заповзяті політикани намагаються нас із вами звинуватити у цій страшній війні з імперською політикою рф. Загнати нас у кабалу ,через свої імперські амбіції. Можливо багатьом із вас захочеться , плюнути мені в обличчя , за мої думки в слух. Але мені байдуже - бо я мама і дружина ,як тисячі інших українських жінок. Багато на жаль залишилося без своїх діток ,яких вони носили під серцем, багато залишилися вдовами. І маємо право говорити правду, бо це право вибороли наші діти і чоловіки.
Ми не лише повині говорити в голос те про що думаємо, але уміти відстояти свої думки, відстоювати своїх близьких та рідних, котрі знаходяться в полоні, та пам’ятати тих хто уже не повернуться живими у свої домівки, до своїх дружин та дітей. Бо коли ми мовчки переживаємо своє горе,це ще більше заганяє людину в глухий кут. Тому ми мусимо підтримувати тих кому болить душа , у кого горе від втрати близької людини. Пам’ятайте, що український народ не зламати,якщо ми не дамо такого права ворогу. Але, ми- боремось, хоч і втомлені, хоч як нам важко є. Боми нація ,яка не повина забувати, що Україна це наша земля і ми маємо повне право на житя і свободу.Слава Героям тим хто незважаючи на виснаженість , як фізично так і морально стоять на захисті нашої з вами України.
