У мене хороше життя,
я ні на що не скаржусь, хоча й дивно жити.
Цікаво, як проживу свій вік?
Може, постійно скаржачись,
ненавидячи себе,
з ненавистю, що переслідує, мов тінь.
Немов лялька в руках тих,
кому байдуже до мене,
вони керують мною,
а я все це мовчу, бо я — лялька,
яка не скаржиться, яка терпить проміння сонця.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
Вірш написаний у стилі ліричної поезії з елементами романтичного символізму. Є відчуття щирої емоції, яка робить текст близьким та чуттєвим. Рядки мають плавний, навіть трохи туманний настрій, що підсилюється метафорами на кшталт "обійми зорі".
Всі народжуються або створюються на цій Землі без мети і призначення, бо це звичайний потік еволюції живих і не живих істот, але з плином часу те, що створила еволюція починає набирати своєї ваги у світі.
Гітара чекає на свого маестро, який ніжно торкнеться її струн та зіграє найкращу мелодію для своєї нейкрасивішої дівчини.
Всі народжуються або створюються на цій Землі без мети і призначення, бо це звичайний потік еволюції живих і не живих істот, але з плином часу те, що створила еволюція починає набирати своєї ваги у світі.
Гітара чекає на свого маестро, який ніжно торкнеться її струн та зіграє найкращу мелодію для своєї нейкрасивішої дівчини.
