У мене хороше життя,
я ні на що не скаржусь, хоча й дивно жити.
Цікаво, як проживу свій вік?
Може, постійно скаржачись,
ненавидячи себе,
з ненавистю, що переслідує, мов тінь.
Немов лялька в руках тих,
кому байдуже до мене,
вони керують мною,
а я все це мовчу, бо я — лялька,
яка не скаржиться, яка терпить проміння сонця.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Тріском льодів розірве тишу крижаного поля
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Тріском льодів розірве тишу крижаного поля
