У нас із читачами мого телеграм-каналу маленька подія: мені залишилося написати (читати як “привести до пуття”) всього дві глави дебютного роману, і рукопис можна буде вважати готовим до редактури!
В честь цього ми завели письменницько-лайфхацьку рубрику Пишуділюся – за довгі роки написання “Соборних норн” я вивела багато цікавих лайфхаків, способів та інструментів, що допомагають мені робити тексти легшими та цікавішими. І тепер я радо ділюся ними і з вами.
Однією із моїх улюблених деталей у «Соборних норнах» є спосіб пропису фокалу різних персонажів: їхнє ставлення одне до одного через певне дуже специфічне порівняння, зрозуміле лише самому фокальному герою цієї сцени.
Наприклад: ми знаємо, що Едік є музикантом та аудіалом, тобто більшість речей сприймає та запам'ятовує через звуки – якщо прослідкувати ті частини, де він є фокальним персонажем, то можна помітити, що майже усіх людей навколо він сприймає через музику, музичні інструменти або жанри, з якими вони у нього асоціюються.
Наприклад, про його найкращого друга:
«Тимофієвий голос розливався коридором. Глибокий і якийсь зовсім недитячий. Едік, звичайно, і раніше чув, що у друга голос далеко не зламаний підлітковий писк, але лише зараз зрозумів, з яким саме музичним інструментом він міг би його порівняти ‒ з органом»
А ось про Тіминого брата-близнюка, Стаса:
«Стас був схожий на Тимофія, як мелодика на орган. Як макака на горилу. Як дитина на дорослу самостійну особистість. І Едік злився на нього. Бо саме через цю дитячість його найкращий друг з юних років вимушений був так тяжко працювати»
І подібний опис є до усіх персонажів, окрім Рози, що, безперечно, є певним маркером ставлення.
