У мене є гріх – я маю в пошуку своєї напів мертвої сторінки на Фейсбуці посилання на багатьох представників письменницької братії. Я на них не підписуюся – не готова забивати стрічку чиєюсь мегаломанією, мені і моєї цілком достатньо 🙈
Але раз в декілька тижнів я, як справжній осінтер, роблю собі годинку фактчекінгу і перевіряю, що ж трапилося у навколокнижковому світі за цей час: хто-кого вчергове обісрав, хто-кого благословив, чиє крихке его торкнулися без рукавичок і воно пішло тріщинами – і так по колу, по колу, по колу...
Щось на віслдаунському, звичайно)
І помітила я тенденцію: що ні разу, ну зовсім ні разечку за весь час спостережень, зовсім ніхто не підіймав тезу про те, а як, власне, бути зараз початківцям?
Що їм робити? Куди їм іти? Як їм вчитися? Де публікуватися? Не всім ж писати в стіл, багато хто не хоче цього – Дереш свого часу взагалі ще в старшій школі видався!
Але єдині тези, на які я натрапляла за ці місяці спостережень, це старі-добрі телеграмно-твіттерсько-тіктоко-фейсбучні дискусії про «не-літературність фанфіків, які пише така ж не-літературна молодь».
Ви знаєте мою позицію.
Говорячи чесно, міленіали лише останніх років сім як дійшли до своїх книжкових полиць, і саме їх зараз вважають наймолодшим літературним поколінням, судячи з лекції професора Поліщука, на якій я була тиждень тому... Але ж це, блін, не так!
Молодших ще просто не чути. А про кого чути – ті ще не встигли заявити про себе так, щоб почула вся країна. Але погодьтеся – хто візьме зеленого, якщо у нього за спиною немає додаткових прожитих десяти років життя, за які волею-неволею встигли би набратися потрібні галочки в біографії?
Який висновок з цього всього? Готуйтеся. Реально. І я готуюся – і вас готую. До всього. І до «так», і до «ні». Стільки засмучених письменників із риторикою «мою книжку ніхто ніколи не видасть» мій ТікТок ще не бачив – але я хочу сказати, що далеко не все залежить від вас і вашого тексту, від вашої рекламної кампанії та майстерності викладу фактів. Інколи людина із видавництва, читаючи ваш рукопис, спочатку відкриє анкету, побачить, що ви 2004 року народження і... Закриє документ. Бо так вважатиме за потрібне.
Останнім часом мої пости, що стосуються видання, все менш і менш сповнені оптимізму – але ви, як і я, розумієте, що молодість не злочин, та за неї можуть судити. Можливо, не будуть, але можуть. І молодість – не екзамен, та її помилок не пробачають. Як би хто не казав інакше.
