Невже я прошу так багато?
Невже я така вже і винувата?
Невже дійсно я достойна лише твого «грубовато»?
Я ж не хтіла, аби була я у тебе «дурнувата»!
Підтримки хочу я твоєї
Мабуть, розуміння
Чому ж не шкода тобі долі моєї?
Чому спілкування з тобою точно підводне каміння?
Я ж попросила…
Чому не почуєш мене?
А ти мене тільки знову вкусила
Чим же я провинилась? Чому злість ніяк не мине?
Прошу, зрозумій, будь до мене терпима!
Чим же я завинила?
Казала мені — «Тільки ти тепер мені родина»
Я вірю, це не твоя провина, що душа моя точно розлиті чорнила
«Поможи мені», так, я поможу
А ти? Прости мене, прости!..
Я так не можу, але я поможу
Тобі ж іще… рости і рости
