«Будь тихою», «учися готувати для майбутнього чоловіка», «схудни до літа» — це невеликий перелік фраз, які знайомі кожній дівчині.
«Уже й так досягнуто рівності, нащо вам фемінізм?» — для когось дивне твердження, а для когось істина. А як у цьому шумі знайти себе та почуватися комфортно у своєму тілі дівчатам-підліткам?
Книга «Це дівчача справа. 36 історій, які звільнять тебе від стереотипів» авторки Анни Повх на прикладі реальних випадків розвінчує поширені стереотипи та аргументовано доводить, чому не варто дослухатися до упереджень.
Чому книга варта уваги, читай у рецензії Карини Гоністратенко.
Ідеї про «слабшу» стать та «прекрасну частину суспільства» давно застаріли, проте досі вистачає тих, хто тримається цих уявлень. «Це дівчача справа» руйнує стереотипи про те, як ти маєш виглядати, як поводитись, якими мають бути дружба та стосунки, ким ти можеш бути в житті. Насправді відповідь на всі ці запитання проста: ти можеш робити все, що хочеш, якщо це не шкодить іншим. Проте іноді так складно йти проти «норм» суспільства…
«Це дівчача справа» орієнтована на читачок 12–15 років, і я погоджуюсь із указаним проміжком, проте й мені у 18 було цікаво читати. І я дуже жалкую, що не мала такої книги в дитинстві, бо, можливо, це вберегло б мене від певних упереджень та розчарувань.
Книга має 6 розділів, де кожен стереотип розглядають на прикладах реальних історій із життя різних жінок, а потім авторка аргументовано роз’яснює, чому це не так. І наприкінці рубрика: «Що сказати стереотипу?», де трьома реченнями дуже чітко пояснено, як варто змінити своє мислення, а точніше, що говорити людям, які хочуть вказати, як тобі краще поводитись. Окремо хочу зазначити «монстриків», які особисто для мене звучали голосами бабусь на лавках. Вони демонструють ті самі стереотипи й комічно, чи радше сатирично, висміюють це явище. Ефект захоплення викликає також і оформлення книги: ілюстрації яскраві та не просто прикрашають текст, а доповнюють його.
У книзі підіймаються важливі теми, які допомагають дівчатам краще зрозуміти себе та спростувати поширені в суспільстві стереотипи. Перший розділ «Ти, твоє тіло та зовнішність» учить приймати своє тіло та не орієнтуватися на стандарти суспільства. Другий — «Ти і твій характер» — показує, що настанова бути «ідеальною дівчиною» не лише застаріла, а й може бути небезпечною. У третьому розділі «Ти і дружба та стосунки» йдеться про здорові романтичні стосунки та про важливість дружби.
У «Ти і твоє призначення» наголошується на можливості обирати будь-яку професію, навіть якщо вона «не жіноча». Розділ «Ти і фемінізм» простими словами розкриває суть феміністичного руху та розвінчує міфи довкола нього. І нарешті, у «Ти і стереотипи про все на світі» зібрані приклади інших повсякденних упереджень, із якими варто боротись.
Багато роздумів у мене викликав перший розділ: «Ти, твоє тіло та зовнішність». Головний меседж: я можу виглядати так, як подобається мені, і не важливо, що вимагає суспільство. Читаючи самі стереотипи від «монстриків» на ілюстраціях, я усвідомила, що багато з них зустрічала в житті й хоч і розумію, що вони лише шкодять, проте позбутися їх не просто. І тому поради на кшталт: «твоя зовнішність — це лише твій вибір», чи що вага та розмір одягу — лише числа, чи «нормально обирати, як поводитися зі своїм тілом, і не відчувати через це сорому» — не сприймалися мною, як щось, що я можу застосувати в житті.
У цьому, про мене, полягає найбільша цінність цієї книги: вона дає підліткам базові, проте дуже важливі, знання до того, як вони зіткнуться з упередженнями в реальному житті й отримають комплекси.
Чи знали ви, що до 2017 року в Україні діяв «Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок»? У цьому списку було 450 професій, серед яких, зокрема, водійка автобуса. Для мене це стало неочікуваним відкриттям у четвертому розділі: «Ти і твоє призначення».
Упередження, що жінка не може посідати керівну посаду чи цікавитися політикою, досі впливають на вибір багатьох дівчат, адже, до прикладу, якщо ти працюєш у сфері спорту, то точно лише для того, щоб знайти хлопця — цікаво, правда? Проте авторка доводить, що «вибір професії залежить від особистих можливостей кожної людини, а не від її статі».
П’ятий розділ «Ти і фемінізм» — мій улюблений. Його я б радила почитати всім незалежно від віку чи статі.
Бо феміністки — це не група жінок, що ненавидить чоловіків, живе лише з котами та не дбає про свою зовнішність, це окремі особистості, жінки та чоловіки (так, вони теж можуть підтримувати феміністичний рух), які прагнуть рівних прав та можливостей для обох статей.
Анні Повх вдалося дуже просто пояснити засади феміністичного руху, його історію та причини існування в сучасному світі.
Протягом книги підіймалося важливе питання економічного насильства, що як осібний термін я зустріла вперше. Проте вважаю, що про це важливо говорити. Також наголошувалося на вмінні казати «ні» та принципі активної згоди. І хоча всі згадані теми доволі різні та пов’язані з окремими сферами життя, їх об’єднують стереотипи, які відчувала на собі кожна дівчина.
ВИСНОВКИ
Коли я лише брала книгу до рук, то думала, що це буде схоже на «енциклопедію для дівчат», яка була в моєму дитинстві, де наскрізна ідея — навчити мене бути «хорошою дівчинкою». Проте натомість я отримала набір правильних і дуже потрібних наративів для підлітків, які можуть покращити чи полегшити життя дівчат. Не можу об’єктивно сказати, наскільки ця книга впливатиме на уявлення та становлення дівчат, проте хочеться вірити, що такі «здорові» твердження переважатимуть над патріархальними ідеями, де єдиною метою кожної жінки залишається вдале заміжжя.
Авторка: Карина Гоністратенко
Коректорки: Анна Ковбасенко та Ангеліна Іванченко
Дизайнерка: Вероніка Варшавська
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
