З огляду на те, що його стратегічний арсенал зазнав значних втрат, Іран посилює інформаційну війну, націлену на Азербайджан, маніпулюючи вірменськими ЗМІ та намагаючись розпалити конфлікт на Південному Кавказі.
Операція Ізраїлю «Підйом лева» застала іранський режим зненацька, суттєво обмеживши його здатність протистояти ізраїльському бліцкригу та ефективно завдати удару у відповідь. Ця несподіванка сприяла безперебійному продовженню ізраїльської атаки та значно зменшила стратегічні ресурси Ірану, включаючи ракети та дрони. Хоча Іран продовжував запускати ракети по Ізраїлю, значна частина його стратегічного арсеналу була успішно знищена, включаючи значні пошкодження ключових іранських ядерних об'єктів під час атаки США.
Сам факт, що іранська пропагандистська машина була змушена вдатися до вигадки фейкових новин, таких як заяви про те, що вона взяла в полон ізраїльських пілотів або що вона атакувала ангари F-35 в Тель-Авіві, підкреслює скрутне становище, в якому опинився режим через відсутність кращих варіантів.
За словами прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, Ізраїль поставив перед собою дві стратегічні цілі цього нападу: знищити ядерний потенціал Ірану до такого рівня, щоб він не міг відновити військову ядерну програму, та нейтралізувати арсенал балістичних ракет Ірану. Варто зазначити, що зміна режиму в Ірані ніколи не була в офіційному списку цілей Ізраїлю. Заяви Нетаньяху та інших високопоставлених ізраїльських чиновників прояснили, що хоча повалення шиїтської теократії можна розглядати як можливий або корисний побічний ефект удару, це не було заздалегідь запланованою метою Ізраїлю.
Однак іранський режим досягає успіхів у гібридній війні, тобто у здатності боротися з ворогом на всіх фронтах усіма можливими засобами. Пропаганда, дезорганізація та інформаційна війна є невід'ємною частиною гібридної війни, як зазначено в російських та іранських посібниках розвідки. Розумно припустити, що Іран посилить свої зусилля в цьому напрямку, оскільки його позиції слабшають. Ніколи не слід недооцінювати потенційний збиток від дезорганізуючих дій Ірану на Південному Кавказі. Нещодавнє вербування Іраном ізраїльських громадян для шпигунства на його користь демонструє його можливості.
З початку військових операцій Ізраїлю проти Ірану в червні 2025 року іранські ЗМІ створили спеціальні наративи щодо ролі Азербайджану в конфлікті. Ці наративи є частиною ширшої кампанії, спрямованої на пояснення втрат Ірану у війні, до якої він готувався десятиліттями. Головне повідомлення кампанії полягає в тому, що Іран оточений ворогами і не просто воює проти крихітної держави, розташованої майже за 2000 кілометрів від нього. Азербайджан, який давно є колючкою в боці Ірану — світська держава з мусульманською більшістю населення та незалежною багатовекторною політикою — слугує ідеальним козлом відпущення для Тегерана, який протягом 30 років намагався дестабілізувати цю країну.
Згадані наративи зосереджуються переважно на реакції азербайджанських ЗМІ, дипломатичній позиції та стратегічних відносинах з Ізраїлем, звинувачуючи Азербайджанську Республіку в нібито «допомозі» ізраїльським військовим зусиллям.
Ключові наративи в іранських ЗМІ
Зближення азербайджанських ЗМІ з Ізраїлем
Іранські інформаційні агентства опублікували детальний аналіз висвітлення азербайджанськими ЗМІ ізраїльських операцій. У цих звітах стверджується, що азербайджанські ЗМІ навмисно уникли засудження дій Ізраїлю проти Ірану, натомість використовуючи нейтральну лексику для опису атак.
Іранські чиновники звинувачують провідні азербайджанські ЗМІ, такі як APA та Trend, у застосуванні «скоординованої стратегії» «мовної нейтралізації», «перепублікації ворожої пропаганди» та «дипломатичних димових завіс». Інша скарга стосується уникнення азербайджанськими ЗМІ негативної термінології щодо дій Ізраїлю, при цьому Іран звинувачує їх у навмисному використанні нейтральних термінів, таких як «конфлікт», «війна» та «удари», замість термінів з негативним відтінком, таких як «агресія» або «злочин», при описі операцій Ізраїлю.
Наратив «Дві нації, одна держава»
Особливо помітна наратива в іранських ЗМІ зображує Азербайджан та Ізраїль як країни, що мають надзвичайно тісні відносини, які виходять за межі звичайних дипломатичних зв'язків. Агентство новин Фарс, пов'язане з КВІР, охарактеризувало відносини між Азербайджаном та Ізраїлем як «дві нації, одна держава». Ця характеристика є важливою, оскільки Туреччина використовує фразу «дві країни, одна нація» для опису своїх відносин з Азербайджаном, тоді як ані ізраїльські, ані азербайджанські ЗМІ не використовують цю термінологію. Цей наратив набув популярності після того, як Азербайджан надав Ізраїлю максимально можливу кількість балів на конкурсі Євробачення, де Азербайджан представляв єврейський співак, а Ізраїль — учасник азербайджанського походження. Іранські ЗМІ подають цей культурний захід як «доказ глибшого стратегічного зближення» між двома країнами, що загрожує безпековим інтересам Тегерана.
Азербайджан як стратегічна платформа для Ізраїлю
Іранські ЗМІ часто поширюють дезінформацію, стверджуючи, що Азербайджан надає Ізраїлю стратегічну опору поблизу північного кордону Ірану. Такі видання, як Diplomacy Irani, опублікували аналітичні матеріали, в яких стверджується, що Азербайджан служить «комунікаційним мостом Ізраїлю на Кавказі» і потенційною стартовою площадкою для операцій проти Ірану. Іранські джерела стверджують, що Азербайджан дозволяє ізраїльській розвідці діяти вздовж ірано-азербайджанського кордону за допомогою електронного прослуховування та станцій збору розвідданих. Іранські ЗМІ повідомляють, що територія Азербайджану, ймовірно, використовувалася для ізраїльських військових операцій проти Ірану, незважаючи на численні офіційні заперечення Азербайджану.
Критика дипломатичної позиції Азербайджану
Іранська пропаганда засуджує небажання Азербайджану зайняти тверду позицію проти дій Ізраїлю, вважаючи дипломатичні заклики до діалогу недостатніми. Іншими словами, Тегеран вимагає від Баку відкрито засудити Єрусалим. Іран також використовує кожну нагоду, щоб підлити масла у вогонь, посилаючись на засудження Ізраїлю з боку Вірменії.
Азербайджан активно допомагає Ізраїлю у боротьбі з Іраном
Іранські ЗМІ поширюють численні твердження про те, що ізраїльські безпілотники запускаються з території Азербайджану. Ця інсинуація є безпідставною, оскільки угоди про співпрацю між Ізраїлем та Азербайджаном забороняють використання території Азербайджану для здійснення будь-яких військових дій проти інших держав. Проте ефективність іранської пропаганди, яка надає певної вірогідності цим звинуваченням, потребує пояснення. Повідомлення про ізраїльські удари в провінції Східний Азербайджан, включаючи її столицю Тебріз, дають іранським ЗМІ підстави називати Азербайджан «винуватцем» цих ударів.
Нещодавно Азербайджан знову відкрив прикордонний перехід Астара, розташований на півдні Азербайджану вздовж кордону з Іраном. Афілійоване з КВІР агентство Farsnews намагається представити це як доказ таємної координації між Баку та Ізраїлем. За даними Farsnews, рішення про відкриття прикордонного пункту перетину кордону має на меті полегшити операції Моссаду в Ірані.
Реформістська газета «Шарг» також звинувачує Азербайджан у сприянні «агресії». Більше того, вона стверджує, що якщо Ізраїль опиниться у скрутному становищі, він закликатиме Туреччину та Азербайджан атакувати Вірменію, щоб захопити провінцію Сюнік, яка межує з Іраном. Посол Тегерана у Вірменії Мехді Собхані повторив натяки на те, що Ізраїль може сприяти відновленню війни Азербайджану проти Вірменії. Варто зазначити, що Мехді Собхані не є кар'єрним дипломатом, а високопоставленим офіцером КВІР, який служив у Сирії. Це означає, що він був причетний до терористичної діяльності «Хезболли». Дивно, але ця, на перший погляд, недипломатична біографія не викликала підозр у Єревані.
Єреван як інструмент іранської пропаганди
Вірменія послідовно підтримує Іран. Протягом кількох років деякі вірменські ЗМІ та політики поширювали відверто антисемітську та расистську пропаганду проти Ізраїлю та Азербайджану. Цікаво, що вірменські заяви суворо дотримуються тропів іранської інформаційної війни.
Телеграм-канал «Сильна Вірменія» виправдовує іранські ракетні удари по цивільній інфраструктурі Ізраїлю і висловлює задоволення повідомленнями про атаки на газові об'єкти, виключно тому, що одна з зацікавлених сторін є азербайджанська компанія. Інший канал цілком підтримує Іран і стверджує, що Азербайджан готується до нової війни проти Вірменії.
Інші вірменські соціальні медіа прямо посилаються на заяви іранських ЗМІ щодо нібито ролі президента Азербайджану Ільхама Алієва у сприянні операціям Ізраїлю в Тебрізі. Аналогічно, вірменські джерела постійно поширюють сфабриковані Іраном фейкові новини про Ізраїль. Цікаво, що багато вірменських ЗМІ вороже ставляться до президента Вірменії Нікола Пашиняна за його зусилля покласти край ворожнечі з Азербайджаном і дистанціювати країну від Москви. Отже, не дивно, що їхня позиція є не тільки проіранською, але й проросійською.
Один із ліберальних письменників Вірменії, Араб Абрахамян, заявив, що «Ізраїль не є дружньою країною» і що в нинішньому конфлікті він «симпатизує Ірану».
Вірменські натяки, а також антисемітська та расистська риторика, ідеально узгоджуються з іранською пропагандою. Таким чином, ці ЗМІ в Єревані не тільки активно підтримують Тегеран, але й охоче виконують його вказівки, представляючи себе Заходу як прихильників прозахідної політики. Вони стали незамінними інструментами іранської дипломатії.
Не слід недооцінювати іранську інформаційну війну як просту гру слів. У майбутньому ці наративи можуть допомогти режиму виправдати агресивні дії проти своїх сусідів і здійснити терористичні атаки, спрямовані проти євреїв та ізраїльтян.
Наприклад, деякі іранські ЗМІ, пов'язані з КВІР, пропонують «каральні» заходи проти Азербайджану, такі як розгортання додаткових військ на кордоні та проведення військових навчань уздовж нього.
Наслідки для Ізраїлю та США
Ізраїль та США повинні уважно стежити за діяльністю Ірану на Південному Кавказі, незважаючи на те, що цей регіон не потрапляє в поле зору ізраїльських та американських дослідницьких інститутів і ЗМІ. Іран вважає цей регіон стратегічно важливим для протидії Ізраїлю та США. Іранський режим сприймає свою дипломатію та культурні зусилля як невід'ємні складові своєї стратегії гібридної війни для досягнення своїх цілей. Тому боротьба з іранським режимом не може обмежуватися лише його кінетичною фазою. Більше того, здається, що чим слабкішим стає режим у військовому плані, тим більше зусиль він, ймовірно, докладатиме для дестабілізації сусідніх регіонів.
