Прогулюючись вулицями міст, ми звикли до певної логіки в нумерації будівель: непарні номери будинків послідовно розміщуються ліворуч, а парні — праворуч. Однак, в Акмєсджиті (Сімферополі) ця, здавалося б, непорушна закономірність дає збій. Адресний простір міста — віддзеркалення звичної міської логіки, і причина цього полягає глибоко в імперському минулому.
У цій публікації розповідаю, як так сталося, і чому це знову через кляту русню.
Звична логіка адрес: європейський принцип нумерації
Нумерація будинків має давню історію і розвивалася разом з містами. Так, в античні часи точна адреса будинку часто базувалася на імені його власника. Проте з ростом міст та ускладненням суспільних відносин такої системи ставало недостатньо. Епоха Просвітництва принесла з собою ідеї раціоналізму та впорядкування, що торкнулося і системи адресації. Держави почали присвоювати будинкам порядкові номери, відокремлюючи таким чином будівлю від особи її власника.
Хоча точне місце першої появи сучасної нумерації будинків невідоме, згадки про неї зустрічаються в різних європейських містах XVIII століття. Остаточно ж номерні знаки утвердилися, зокрема, в Пруссії, де їхнє використання мало практичне військове значення для координації військ.
В Україні, як і в більшості європейських країн, прижилася так звана “європейська” система нумерації: за загальним правилом непарні номери будинків знаходяться ліворуч, а парні — праворуч.
Варто зазначити, що сучасні норми в Україні чітко регламентують порядок присвоєння адрес. За постановою Кабінету Міністрів від 7 липня 2021 року, нумерування будівель, фасади яких виходять на вулицю, здійснюється послідовно від центру населеного пункту, при цьому непарні номери (починаючи з 1) присвоюються об’єктам, розташованим на лівому боці вулиці, а парні номери (починаючи з 2) — на правому боці вулиці.
Але є й виключення, в які потрапив й Акмєсджит.
Тінь пєтєрбурґа на карті Акмєсджита
Після російської окупації Кримського ханату та перейменування міста на Сімферополь, воно почало розбудовуватися за новим планом. Він передбачав створення адміністративного центру, що відповідав імперським амбіціям. Саме цей новий, російський за задумом, центр міста і став причиною незвичної нумерації будинків.
Кажуть, князь потьомкін мав на меті перетворити Акмєсджит на щось схоже на столицю імперії, щоб таким чином вшанувати імператрицю єкатеріну II. Саме тому планування нової центральної частини міста орієнтувалося на архітектурні рішення санкт-пєтєрбурґа, і, як наслідок, була успадкована характерна для нього система нумерації, де історично склався підхід до нумерації "непарні — праворуч, а парні — ліворуч".
Будував Акмєсджит за цим планом архітектор іван колодін, якого спеціально відрядили з пєтєрбурґа, оскільки місцеві майстри, як вважалося, не володіли потрібним для такого амбітного проєкту архітектурним стилем. Його завдання полягало не лише у створенні візуальної схожості зі столицею імперії, але й у впровадженні відповідних організаційних принципів, включаючи систему адресації.
Незвична нумерація будинків у Акмєсджиті є своєрідним відбитком історичних амбіцій російської імперії та прагненням створити новий адміністративний центр за зразком своєї столиці. Проте в Акмєсджиті є й винятки, наприклад вулиця Вишнева на Червоній Гірці має звичну загальноукраїнську нумерацію будинків.
Щодо підсумків
На тлі звичної європейської системи нумерації, яку ми зустрічаємо в більшості міст України, адресний ландшафт Акмєсджита виглядає як цікавий анахронізм. Ця особливість є нагадуванням про те, як історичні вітри та імперські амбіції можуть формувати навіть такі практичні аспекти міського життя.
Варто зауважити, що в деяких українських містах та окремих районах також можуть трапитися залишки більш ранніх, менш систематизованих підходів до нумерації або ж вплив специфічних історичних періодів, що відобразилися на адресному просторі. Наприклад Макіївка, де нумерація будинків і вулична мережа є однією з найскладніших і найбільш заплутаних в Україні.
А чи доводилося вам зіштовхуватися з подібними особливостями нумерації в інших містах? Як ви вважаєте, чи варто зберігати такі історичні аномалії або ж краще прагнути до уніфікації адресного простору?
***
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
