Коли я не знаю, що робити — я іду до Кафки. У «Караван».
Безпрограшний варіант. Він завжди на мене чекає.
Я говорю про зібрання творів Франца Кафки видавництва «Абабагаламага» в магазині канцтоварів «Акварель» торгового центру «Караван». У магазині канцтоварів є відділ книг.
Я би купив собі те зібрання, та до кого я тоді буду ходити?
Звичайно, все, що в ньому є, я вже читав, але вдома не маю. Кафку треба тримати в хаті. Це так само корисно, як пластир чи антисептик. За умови, що ти готовий до цього.
Нещодавно в одного блогера побачив: не читайте Кафку, він вам не допоможе, а тільки поглибить ваші проблеми. Якщо ви не вирішили елементарних питань власного буття, не беріться за екзистенційні трабли Всесвіту.
Та що ти! Кафку — у кожний дім. Його хоч до рани прикладай. Жартую.
Вирішуйте вже скоріше елементарні питання існування і го читати Франса Батьковича!
Але в «Каравані» його, будь ласка, не купуйте.
Власне, забрати цю книгу може лише якийсь зайда, за мешканців нашого району я спокійний. Тут тільки я читаю художку. І знову жартую.
Можливо, варто було придбати те видання, але залишити його там. Приклеїти до полички.
Буває, що хочеться пройтись, та конче потрібна ціль. Коли абсурд накриває, необхідно знайти щит сенсу. Просто гуляти не випадає.
У нас на Лівобережному-3 так важко знайти змістовну ціль прогулянки... Тоді я іду до Кафки.
Цікаво, чи хтось із працівників «Акварелі» помітив, що якийсь чувак приходить та кожного разу бере один і той самий томик? І завжди ставить його назад.
— Бачимо, ви давно цікавитесь цією книгою. Чи можемо ми розвіяти ваші сумніви стосовно неї?
— Так. Яку метафору мав на увазі Франц Кафка, змальовуючи замок з однойменного роману? І в чому винен Йозеф К. із твору «Процес»?
— Ну, що ж ви так у лоба... Краса деяких питань у тому, що вони не мають відповіді. У цьому й полягає шарм Кафки. Схоже, це таки не ваша книга... Знаєте, я можу вам порадити ось цей варіант — «Маленький принц» Екзюпері...
Потримавши книгу в руках, я ставлю її назад, і зі спокійним серцем іду далі вештатися «Караваном». Ціль досягнуто. Тепер можна й просто погуляти, відпочити.
Ось смішна реклама на вітрині магазину одягу: знак відсотків, цифра 50 і підпис «до кожного товару». 50% — мінус чи плюс? «Ми продаємо дорожче, але чесно про це попереджаємо на вході».
Табличка на дивані в магазині «Меблі Караван» — «Диван "Солодкий сон"». Диван + солодкий сон. Приємний бонус, вигідна пропозиція.
— Добрий день, я купив у вас диван «Солодкий сон», а як прокидався від жахів, так і прокидаюсь.
— Це ж просто назва, ви що, мала дитина?
До речі, про дітей. На другому поверсі є два магазини дитячих іграшок, в одному з них — дуже симпатичні консультантки. Якось думав зайти й спитати: «Які іграшки порадите для дітей 30+?» Можливо, якась із дівчат відповіла б мені: «Секс-шоп на першому поверсі».
Чому «дорослі іграшки» — це лише про секс? Як нудно ми живимо... Не треба було дорослішати! Кожен, кожен потрапляє до цієї пастки...
Майже всі дитячі іграшки — маленькі копії, промо-версії дорослих справ: лялька-немовля, будівельні інструменти, пожежна машина, лікарський портфель із причандаллям, автомат... автомат... Хто ж знав, що гратися в це виявиться цікавішим, ніж робити це?..
Малими ми мріємо стати дорослими, подорослішавши, сумуємо за дитинством. І тільки підліткам добре... Жартую, жартую востаннє. Підліткам найгірше.
... Та я не спитав — не хотілося псувати настрій людині. Чи я б його навпаки підняв? Знаючи себе, скоріше перше. Бо я не вмію жартувати з веселим виразом обличчя, у мене навіть компліменти іноді погрозливо звучать... Така в мене конституція фізіономії і душі.
