Колючки каштанів ранять
Навіть, коли далеко.
Мерехтять ліхтарі.
Втім, може, просто в око
Втрапив неспокій,
Вишукує пазурі
Звіра, що дивиться звисока.
Танцюємо мокрі від ласки,
Обпечені світлом далеких сузір'їв ,
Обплетені пам'яттю,
Що нею харчується звір.
Де ставити крапки і коми?
Я досі не вивчив цю орфографію дотиків.
То може я ще не готовий
Випускатись зі школи життя?
Багаття жевріє в очах,
Та чи цей вогонь
Так само лякає того хижака,
Як мене?
Хай звір омине.
Хай звір омине.
Хай звір омине.
Амен.
29.05.2023
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 9 червня
Більше від автора
відбитки дат
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
Теми цього довгочиту:
Віршіскутий лютим
актуалізація сумнівів у власній необхідності та реалізованості в ролі поета
Теми цього довгочиту:
Поезіясвідчити
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
v.b | Безіменний №97 | цикл “нульовий”
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Теми цього довгочиту:
ВіршіТеми цього довгочиту:
Літератураv.b | комети у степу | цикл “абразія“
Пам’ять — як зірка: зникає, але ще світить. І ми, мов комети, мчимо в тумані вчорашніх левад, шукаючи те, що вже не співає, але ще живе в нас. До порогу — крізь нескінченність.
Теми цього довгочиту:
Поезія
