Саспенс можна створювати в діалогах, в описах або в авторських коментарях Девід Герберт Лоуренс «Коханець леді Чаттерлі»: Діалог: « - І тобі все одно, від якого чоловіка я матиму дитину? – спитала вона. - Чому ж, Конні, я довіряю твоєму природному інстинктові, твоїй гідності й здатності вибирати. Ти просто не дозволиш якомусь негідникові доторкнутися до тебе. Конні подумала про Майкліса. Він повністю відповідав Кліффордовому уявленню про «негідника». Опис: «У лісі все наче завмерло, опале листя на землі вкрилося памороззю. Пронизливо лементувала сойка, злетіла зграйка дрібних пташок. Але тут не було дичини, фазани тут не водилися відтоді, як їх постріляли під час війни. …»
Інструменти
- Зміни ритму у бік прискорення темпу тексту (можуть бути короткі «рубані» речення, специфічна пунктуація)
- Рефрени – якщо не створюють ефекту «заколисування» і не додають монотонності
- Зміна часу оповіді, наприклад, з минулого на теперішній
- Неповні образи і описи. Найкраще, коли щось описане дуже детально, а щось інше – взагалі не описане
- Питання без відповіді, сум ’ яття героя - Ефект розтягу в часі короткого моменту, багато деталей, якими «нафарширований» період, що триває значно коротше, ніж його опис
- Лексика напруги
Зміна ритму
Любко Дереш, «Поклоніння ящірці»: «…дихати дайте дихнути шия зелені жовті тюльпани розцвіли зелені тюльпани розквітлі барви Ремінь нестямно давить на адамове яблучко стискує горло і я чекаю коли вага мого власного тіла зламає перший і розкришить другий шийні хребці о! я чекав цього сухого звуку з нетерпінням а видавалося час зупинився в один момент я відірвався від часу й завис десь між пластами реальностей у позачассі я чітко бачу кожну детальку кожну риску цієї чорно-білої ґрав’ юри здається вона навічно закарбується на сітківці Час рушив знову, двері прочинились, і першою зайшла Дзвінка, несучи в руці лопату.»
Рефрени
Вільям Фолкнер «Шум і лють»: «…А жовтий прямокут вікна помалу росте на підлозі, ось доповз до стіни, лізе по ній. Порошинки крутяться прямо і косо… - Шість доларів. Шість доларів? – перепитав Шрів. – А за що ж це? Шість доларів, - повторив суддя. Зиркнув на Шріва, потім перевів погляд на мене. Але послухайте! – не вгамовувався Шрів. Заткайся, - йому Споуд. – Плати, друзяко, та й забираймося звідси. На нас дами чекають. Нашкребеш шість доларів? Так, - відповів я. Дав судді шість доларів. …» Ернест Гемінґвей «По кому подзвін»: «…Потім був запах прим'ятого вересу й тверді зламані стебла під її головою, і яскраве сонце на її склеплених повіках, і він запам'ятав назавжди вигин її шиї, коли вона закинула голову на верес, і губи, що ледь ворушилися, і тремтіння повік, міцно заплющених, щоб не бачити сонця й нічого не бачити — а для неї все було червоне, жовтогаряче, золотаво-жовте від сонця, що падало на склеплені повіки, і в такі самі кольори було забарвлене все: виповнення, володіння, осягнення — все такого самого кольору, все в тій яскравій сліпоті. А для нього це був шлях у темряві, що не вів нікуди, знову нікуди, і знову нікуди, і ще нікуди, весь час і довіку нікуди, лікті важко впираються в землю, і все нікуди, в морок, в нескінченне небуття, весь час у те незнане небуття, раз і назавжди нікуди, і нестерпно, і знову нікуди, і вже несила, і знову, і знову, і знову нікуди, і раптом несподівано, пекуче, востаннє все небуття розвіялося, і час зупинився, і тільки вони двоє існували в застиглому часі, і земля під ними хитнулась і попливла. …»
Зміна часу оповіді
Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»: «Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня. Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить. Тоді мати виймала люльку з зубів і, замахнувшись на нього, люто гукала: …»
Неповні образи та описи
Ян Добрачинський «Листи Никодима» «… Перехилила назад голову, малі її босі ніжки почали толочити землю, спочатку поволі, наче витискала вино в кадобі, потім швидше, ще швидше, аж врешті потрапила у справжній вир танцю. Знову бачив я її засмагле тіло серед розвіяного мусліну, її широко розкриті очі, розхилені уста, малі рученята, що виконували тисячі швидких рухів. Вся безсоромність танцю знову відкрилася перед глядачами. Я намагався не думати, що цей танець зображає, намагався пам’ятати, що переді мною дитина…»
Сильні почуття краще викликають неповні образами (страх - в тіні, за дверима, за стіною…, пристрасть – не видно обличчя, без опису оголеного тіла і т.д.), не лише через невизначеність, яка привертає увагу, а ще й тому, що мозок читача сам «добудовує» значно яскравіші деталі, ніж письменник може запропонувати. («Немає нічого страшнішого, ніж зачинені двері» А.Гічкок)
Питання без відповіді
Вікторія Амеліна «Дім для Дома»: «… Тільки стріляє щось. І я лякаюся: де Мисливець? Він отримав таки свій наказ? Куди він цілить? У кого? Люди довкола рухаються беззвучно, і я гублюся в просторі й часі. Що відбувається, де і коли? Стріляє то справа, то зліва, так, ніби я – на лінії вогню. Не розрізнити своїх і чужих. Тільки безглузда картинка. …»
Багато питань без відповіді показують сум ’ яття героя. Добре підсилює ефект зростання «ставок» - коли кожне наступне питання або твердження містить важливішу інформацію, більш вирішальні фрази, більше незворотності, відчаю, ваги. Це теж створює зростання напруги.
Ефект розтягу в часі короткого моменту
Анрі Барбюс «Вогонь»: «…Раптом над нами лунає страшний вибух. Я здригаюсь до самих кісток, мені голову наповнює металічний відгук, гарячий запах сірки забиває мені ніс, і я задихаюсь. Земля розступається підо мною. Я відчуваю: щось мене підіймає і відкидає вбік, душить, майже сліпить серед громів і блискавок. Але я добре пам'ятаю: в ту мить, коли, збожеволілий, сторопілий, я мимоволі шукав свого брата по зброї, я побачив: він широко розкинув руки, його підкинуло стоячки, він увесь зчорнів і замість його голови — полум'я! …»
Лексика напруги
- різко - все відразу - за мить - тоді - швидко - несподівано - без попередження - … Натомість, наприклад, слово «раптово» надто часто зустрічається у напружених сценах, тому ним краще не зловживати. І взагалі краще при першому ж редагуванні тексту перевірити, чи немає «передозування» певних слів з переліку, наведеного вище, і перефразувати, якщо є.
