У письменництві є багато різновидів побудови композиції. І це просто нереально велетенське родюче поприще для кожного автора.
Я люблю поєднувати бодай два види між собою у своїх текстах (наприклад рамкову та рекурсивну).
Проте сьогодні хочу поговорити про фрагментарну композицію та запропонувати Вам пограти у таку цікаву вправу.
Переробіть композицію казки “Колобок” (при потребі змінюючи сюжет і жанр історії) відповідно до вимог фрагментованої композиції.
Підказка:
Фрагментований наратив (ахронія) – хаотично розміщені шматки оповіді, які поступово збираються в єдину історію (Х.Кортасар, «Гра в класики», К.Тарантіно, «Кримінальне чтиво», тизери). Шматки можуть не формувати єдиного цілого.
Повірте це мега чудова вправа для вправляння у своїй майстерності!!
Ось до речі мій варіант)
Іржаво -багряне листя осіннього лісу весело куйовдилось від грайливих поривів вітру. Сонячні промені, наче довге волосся молодиці закублилось серед гілок столітніх дубів та сосен. Перші заморозки, хитрими маневрами пробиралися крізь, уже зимову шубку лисиці.
«Що це таке…кругле. Воно ще щось говорить до мене! А хитре яке. Думає «зуби» мені заговорити чи що? Ще не було такого звіра, ну хіба ЦЕ можна назвати звіром, який би мене Лисицю перемудрував»
- Ой, любчику, я щось не розчула тебе. Розумію, що пісенька в тебе гарна але чую через слово… ану, хороше моє стрибай на носик мені, дай насолодитися твоїм голоском.
«Боже, який запах! А який важкий…а який дурний!!»
�������������������������������������������������������������������������������������������������� ***
«Знову холода. Цього року кажуть буде зима холодніша за тогорічну. Врожаю зовсім не зібрав. Земля виснажена. Баба зла…а я голодний»
- Бабо, що у нас на обід?
- На що? – голос жінки від здивування прийняв пискляву нотку. – на обід? Із чого я тобі зроблю обід, чоловіче? Ти зерно приніс?
«Знову вона за своє. Не жінка а гарпія якась. От у Івана сусіда, Оксана – мирна, тиха, все що чоловік накаже то вона і виконує без гонору. А тут!»
- Ну піди до комори, зміти що лишилось на підлозі…може назбирається на хлібину?!
������������������������������������������������������������������������������������������������ ***
«Сьогодні чудовий день для медку!» - кремезне тіло бурого ведмедя міцно тримаючись на тоненькій немов би тростині сосні, нагло крало мед з дупла у диких бджіл. З велетенських лап крапав надлишок. Бджоли тримали, марну оборону. Та хижаку було байдуже. Він отримав те по що прийшов. Раптом до носа Ведмедя почали пробиватися нотки запашного, тільки но спеченого хліба. Цей запах вабив хижака змусивши полишати такий жаданий смаколик і зістрибнути донизу.
- О, а ти хто такий?
- Я Колобок.
- Коло…хто?
- Колобок.
«Шматок хліба сам йде мені до рота» - подумав замріяний Ведмідь.
Та Колобок заспівав таку гарну пісню, що хижак не встиг отямитися як той «шматок хліба» зник з перед його очей.
«Хм, не біда! На дереві ще багато меду»
������������������������������������������������������������������������������������������� ***
Ліс був великим, жорстоким та переповненим диких непередбачуваних пасток. Знервований Зайчик ледь контролював власні приступи паніки. Сьогодні була його черга роздобути їжу на всю родину.
- Хто тут? – перелякано дивився Зайчик на кущик який шорохнувся не подалік.
- Я Колобок.
Перед Зайчиком випрастувалась велика кругла паляниця, яка дурманила його голодний розум власним запахом.
- Ко-ло-бок. – із заплющеними очима, наче загіпнотизований промовив Зайчик. – Я тебе з’їм. – не розплющюючи очі почав рух до Колобка Зайчик.
Та і Зайчик не встиг опритомніти як Колобка вже не стало і видно.
��������������������������������������������������������������������������������������� ***
Сидячи біля відчиненого вікна Баба гірко плакала. Жінка усвідомила, що її викоханий Колобок зник.
Буду рада почитати Ваші варіанти. Пишіть у коментарях та не забувайте кидати донат)
