Я стояла посеред танцполу, пручаючись і відпихуючи Марка руками, поки він тримав мене за волосся і намагався цілувати. Ось що буває, коли впускаєш в тематичний простір людину, яка бачила ті ваші БДСМи тільки на теренах помаранчевого Ютубу.
Екзекуція тривала не довго, один з секюріті, швидко підійшов до нас і, міцно вчепившись Марку в плече, поцікавився, чи все добре. Я готова була наговорити зі злості навіть таке, чого не було, щоб цього зухвалого засранця вивели геть, але раптом помітила, що Ані поруч вже немає і, відмахнувшись від охоронця, побігла її шукати. Подруга стояла під куполом витяжки і жадібно курила. Цей жест був відіграний для Марка, адже він ненавидів сморід диму і забороняв Ані палити, тож вже кілька років сигарету вона брала до рота тільки у знак протесту, щоб побісити.
Аня сказала, що поки я танцювала з дівчатами, Марк потягнув її наверх і хотів зайнятися сексом в одній з відкритих кімнат. Він роздягав її і заламував руки, коли вона пручалася, притискав за шию до ліжка, якщо намагалася встати, а довкола стояла купа людей і дивилася, вважаючи це рольовою грою. Хтось дрочив. Аня не вміла йому відмовляти, тому її кволі намагання натягнути труси на дупу і прохання пошепки «давай пізніше, не зараз» ніхто не помічав. Вона хотіла веселитися, танцювати, фліртувати, збирати захопливі погляди, збуджуватися, відчуваючи себе бажаною, розгоратися поступово від його дотиків, поцілунків, невтамованого бажання, що наростає. Вона ладна була зробити шоу. Але щойно переступивши поріг вечірки пхати пальці в вагіну, ще і вибісивши перед цим, - це таке собі…
«Ти що, ревнуєш? - підійшов Марк, злий, - Навіщо ти покликала мене на секс вечірку, а тепер вдаєш з себе незайману?»
«Ти сюди тільки потрахатися прийшов?» - Аня випустила дим в його сторону.
«Це, бляха, секс вечірка, звісно потрахатися! І якщо я зараз не потрахаюся, я йду. Мені вже не двадцять років, щоб танцювати під Брітні Спірз. Коротше…» - Марк махнув рукою і направився в сторону виходу.
Я вже почала прораховувати в голові, як ми самі доберемося з цього відшибу додому, як Аня пхнула мені між пальців недокурену сигарету і побігла за ним. Я затягнулася і втомлено видихнула. Крізь дим на іншому боці зала виднівся силует Марка, що веде за собою за руку Аню до сходів.
Я пішла танцювати. Психологічне насилля для когось теж кінк. Діджей вже на повну віджигав в компанії інших хлопчиків в шкіряних трусіках, на піджейських стійках стрибали люди різного віку, форм і ступеню оголеності. Всі стали в коло, в центр якого під оплески оточуючих по черзі виходив один з присутніх і видавав кілька рухів, хтось танцював сексуально, хтось - професійно, інші, навпаки, жартували і дуркували. На барі спілкувалися, цілувалися. В зоні для куріння руда дівчина в червоній сукні, що явно пародіювала Джессіку Реббіт, сіла на стійці, розвівши ноги в шпагат, і мастурбувала, а двоє хлопців дрочили, покурюючи кальян, передаючи мундштук одне одному по черзі. Чим би не тішилися, головне, щоб руки не переплутали.
З натовпу до мене простягла руку симпатична білявка і я взяла її долоню. Дівчина потягнула мене в лаунж, де сидів її чоловік і ми просто танцювали біля столу, поки той пив свою каву, насолоджуючись естетикою моменту. Вона дивилася на мене очима, що сяяли, сповнені азарту і захоплення, і я точно знала, що це її бажання, щоб партнер спостерігав, як вона фліртує і грає з іншою жінкою. Коли навпаки - одразу відчутно.
Вечірка була в розпалі, наш маслянистий друг в стрінгах викрикав в мікрофон, щоб шановні гості прибрали келихи з барної стійки, адже з хвилини на хвилину туди вийде екзотик-шоу-балет. Я побачила, як Аня спускається сходами в самих панчохах і стрімко прямує до роздягальні. Я направилася до неї, але білявка зупинила мене і запитала, чи може вона поцілувати мене на прощання. Я чмокнула її в щічку і побігла до виходу.
Аня боролася з шафкою, браслет не спрацьовував, бо подруга на нервах намагалася зламати дверцята з номером 36, замість потрібного 63. У неї був розмазаний макіяж.
“Знайти твою білизну? Принести?” - обережно спитала я.
“Ні, - спокійно відповіла Аня, - Він все порвав. То вже не годне”. Але в очі мені не дивилася, уникала погляду.
В такі моменти краща поміч - зрозуміти, що потрібно і зробити мовчки, нічого не випитуючи. Я допомогла їй вдягнутися, вмитися, підмалювати очі. На рецепцію Аня вийшла з високо піднятою головою, блискучою посмішкою і словами вдячності за прийом. Марк вже чекав біля автівки. Ми всілися на заднє і майже всю дорогу мовчали. Він же розказував якісь історії, відірвані від подій ночі, про роботу, сусідів, пса, так невимушено, ніби щиро не помічав ніяковість моменту. Аня показала мені екран мобільного і, спеціально перебивши Марка посеред речення, бадьоро застрекотала “О, вау, дивись, ходім туди? Давай?”. Він зиркнув через дзеркало заднього виду. На екрані в нотатках телефона було написано одне слово - “підігруй”, і я підіграла. В центрі Аня попросила висадити нас. Звісно, жодної “іншої вечірки” не було. Ми викликали таксі і поїхали до неї.
На ранок все здавалося смішним. Я лежала на веранді приватного будинку у місті, де мене ніхто не знає, і це був лише перший день відпустки. Аня вийшла в сонячних окулярах, посунула мою кружку крижаною пляшкою “Корони” з якої стирчала долька лимона, друге пиво вона притискала до лоба. Ми згадували, як в університеті доводили своїми витівками молодого вчителя фізики і намагалися порахувати скільки років вже дружимо. Як раптом на мій телефон прийшло повідомлення. Від Марка.
Я повернула екран до Ані. В Зеленому він прислав смайлик. Тупо один емодзі. Та ще і який дурацький. Я не давала Марку номер, та Аня запевнила мене, що знайти будь яку інформацію дня нього не проблема.
“Віддзеркалюй” - каже подруга, і я відправляю у відповідь такий самий жовтий кружечок з ошалілими очима і виваленим набік язиком. Марк читає одразу, але сам нічого не пише. Довго. Ми п’ємо пиво, перемиваючи йому кістки.
“Ти у Ані ночувала чи зняла готель?”
Я віддаю телефон подрузі і дозволяю робити з тим, що хоче. Вона пише, що ми посварилися і строїть з мене дурну, яка не розуміє натяків, коли він починає підкати в стилі “в душ і без мене”. Так за півгодини без жодної провакації, вдаючи з себе жертву, що втікає, ми отримали фото його стояка і запрошення на каву в лоббі готелю, де я, ніби-то проживаю. Чекаємо майже годину, і ось він пише, що на місці. Ігнор. Дзвінок, другий. Ігнор.
Коли ми достатньо насміялися з бомбардування повідомленнями, Аня обійняла мене за шию, смачно присосалася до губ, зробила селфі і відправила йому вже зі свого телефона з підписом “Ніколи не пробачу”.
Я знаю, що вона пробачить, як пробачала вже сто разів. Але то буде потім. А поки, вона моя на всю відпустку. Безроздільно.
